Зерноїд білогорлий
| Зерноїд білогорлий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
;_Potengi,_Cear%C3%A1,_Brazil.jpg) Самець білогорлого зерноїда
 Самиця білогорлого зерноїда
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Sporophila albogularis (Spix, 1825) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Loxia albogularis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Зерноїд білогорлий[2] (Sporophila albogularis) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae)[3]. Ендемік Бразилії.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 11 см, вага 9,7 г. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців обличчя і щоки чорні, потилиця чорнувата, верхня частина тіла чорнувато-сіра. Горло білувате, на шиї дві смуги: біла ближче до голови і чорна ближче до грудей. Крила сірувато-чорні з невеликими білими «дзеркальцями». Груди й живіт білуваті. Райдужки чорні, повіки білі, під очима біла плямки. Лапи сірувато-чорні, дзьоб оранжево-жовтий. Самиці мають переважно рудувато-коричневе забарвлення, нижня частина тіла в них світліша, крила темно-коричневі, махові пера світлі. Живіт білуватий, лапи і дзьоб темні. Райдужки чорні, повіки сірі або сіро-коричневі.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Білогорлі зерноїди мешкають на північному сході Бразилії, від Піауї на схід до Ріу-Гранді-ду-Норті та на південь до Мінас-Жерайсу і Баїї. Вони живуть в сухих чагарникавих заростях каатинги та в сухих тропічних лісах. Зустрічаються на висоті від 500 до 1200 м над рівнем моря. Приєднуються до змішаних зграй птахів. Гніздо робиться з корінців і павутиння, розміщується в чагарниках поблизу землі. У кладці 2—3 яйця, інкубаційний період триває 13 днів. За сезон може вилупитися до 4 виводків.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Sporophila albogularis. Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 24 лютого 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 24 лютого 2022.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |