Зерцало (обладунок)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зерцальний обладунок «шарайна», складений з 4 пластин, побутував у Персії, Середній Азії та Індії

Зерцало — кругла деталь захисного натільного обладунку, призначена для прикриття грудей чи живота воїна. Зазвичай зерцало було додатковим (не самостійним) елементом обладунку, поєднуючись з панциром.

Зерцало (давньоруськ. «дзеркало») виникло, очевидно, внаслідок збільшення однієї з деталей шкіряного панциря, підсиленого круглими бляхами. Подібний обладунок к. II — поч. I тис. до Р. Х. знайдено у с. Головіно у Вірменії. Він включав в себе нагрудник, підсилений сімома великими круглими бронзовими пластинами. Зерцальний обладунок (кругла пластина, прив'язана до воїна ременями навхрест) зображено на ассирійському рельєфі сер. VIII ст. до Р. Х. Обладунок І пол. І тис до Р. Х., гіпотетично кіммерійський, що включав в себе велике бронзове зерцало, виявлено у Слободзеї. Бронзові зерцальні обладунки використовували у другій половині І тис. до Р. Х. у Іспанії та Італії.

Розвиток зерцальних обладунків на Сході не припинявся упродовж античності та середньовіччя. Круглими пластинами оздоблювалися у верхній частині монгольські та середньоазійські обладунки XIV ст. У цей само час зерцала почали використовувати і на Русі: це підтверджується знахідкою обладунку в Пскові, що включав в себе круглу опуклу пластину, оздоблену хрестом, та зображеннями. У XVI ст. на Близькому Сході виник обладунок «джасеран», що складався з пластин різного розміру, поєднаних між собою кольчужним плетінням навколо центрального великого зерцала. Протягом XVI–XVII ст. такий зерцальний обладунок був поширений у Північній Африці, Близькому Сході, Малій та Середній Азії, Індії, на Кавказі, Балканах, Україні та Росії.

На Сході еволюціонував також у обладунок «шарайна» (фарсі چهاﺮآﻳنه) — «чотири дзеркала»), що характеризувався переважно прямокутними формами пластин.

Джерела[ред.ред. код]

Московський зерцальний обладунок І пол. XVII ст., що належав царю Михайлу Федоровичу
  • Черненко Е. Скифский доспех. — К.: Наукова думка, 1968.
  • Кирпичников А. Н. Военное дело на Руси в XIII–XV вв. — Л.: Наука, 1976