Зерцала

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Зерцало (обладунок))
Перейти до: навігація, пошук
Османські зерцала.

Зерца́ла (ст.-укр. зєрцала, звєрцадла[1], «дзеркала») — східний сталевий обладунок типу «чотири дзеркала», який вдягали як додатковий, поверх звичайного кільчастого панцира. Складався з 4 великих плит для захисту тулуба вояка, які натирали до блиску (звідси й назва зерцала)[1]. Нагрудні й наспинні плити мали круглу, прямокутну або восьмикутну форми; бокові плити — вигнуті по тілу, з вирізом для пахв. Був поширений в Персії, Індії, Китаї, Середній Азії, Близькому Сході, Східній Європі. Старо-українські назви 2-ї половини XVI ст. — зєрцала, звєрцадла («зерцальний обладунок»)[1], зверцадло (ст.-пол. zwierciadło)[2].

Назви[ред.ред. код]

  • англ. mirror armour, disc armour, krug armour — «дзеркальний обладунок», «дисковий обладунок», «обладунок з кругів»;
  • перс. چهاﺮآﻳنه‎, chahār-āyneh / char-aina — «чотири дзеркала»;
  • кит. 護心鏡, hùxīnjìng — «серцезахисне дзеркало»;
  • каз. şar-ayna, шар-айна — «чотири дзеркала»;
  • рос. зерцала — дзеркала.

Конструкція[ред.ред. код]

Плити персидських зерцал.

Складався з чотирьох великих плит, які захищали груди, спину і боки воїна.

Плити для захисту грудей і спини робилися прямокутної або восьмикутної форми. Менші бокові прямокутні пластини були вигнуті. Пластини полірували до дзеркального блиску (звідси назва обладунку), прикрашали золотою або срібною насічкою. Зерцала підбивали сукном чи оксамитом, іноді облямовували шовковою бахромою.

Пластини-дзеркала, вага яких окремо рідко перевищувала 2 кг, з'єднувалися між собою на плечах і боках ременями або шовковими тасьмами за допомогою пряжок, прикутих по плит.

Історія[ред.ред. код]

Зерцало виникло, очевидно, внаслідок збільшення однієї з деталей шкіряного панциря, підсиленого круглими бляхами. Подібний обладунок к. II — поч. I тис. до н. е. знайдено у с. Головіно у Вірменії. Він включав в себе нагрудник, підсилений сімома великими круглими бронзовими пластинами. Зерцальний обладунок (кругла пластина, прив'язана до воїна ременями навхрест) зображено на ассирійському рельєфі сер. VIII ст. до н. е. Обладунок І пол. І тис до н. е., гіпотетично кіммерійський, що включав в себе велике бронзове зерцало, виявлено у Слободзеї. Бронзові зерцальні обладунки використовували у другій половині І тис. до н. е. у Іспанії та Італії.

Розвиток зерцальних обладунків на Сході не припинявся упродовж античності та середньовіччя. Круглими пластинами оздоблювалися у верхній частині монгольські та середньоазійські обладунки XIV ст. У цей само час зерцала почали використовувати і в Росії: це підтверджується знахідкою обладунку в Пскові, що включав в себе круглу опуклу пластину, оздоблену хрестом, та зображеннями. У XVI ст. на Близькому Сході виник обладунок «джасеран», що складався з пластин різного розміру, поєднаних між собою кольчужним плетінням навколо центрального великого зерцала. Протягом XVI—XVII ст. такий зерцальний обладунок був поширений у Північній Африці, Близькому Сході, Малій та Середній Азії, Індії, на Кавказі, Балканах, Україні та Росії.

На Сході еволюціонував також у обладунок «шарайна» («чотири дзеркала»), що характеризувався переважно прямокутними формами пластин.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Зерцала