Зефір (міфологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зефір
William-Adolphe Bouguereau (1825-1905) - Flora And Zephyr (1875).jpg
Вільям-Адольф Бугро. Флора та Зефір. (1875)
Стать чоловіча
Батько Астрей
Мати Еос
Діти Aurai[d], Ерос, Balius[d], Xanthus[d], Karpos[d], Арейон і Потос

Commons-logo.svg Зефір у Вікісховищі?
Жан-Франсуа де Труа, Зефір і Флора, 1725—1726, зібрання Марти і Едуарда Снайдерів (Філадельфія)

Зефі́р (дав.-гр. Ζέφυρος, лат. Zephyrus) — у давньогрецькій міфології, син Астрея й Еос, брат Борея й Нота, бог західного вітру, що починав віяти навесні й досягав кульмінації влітку.

Гарпія Подарга народила від Зефіра швидконогих коней Ахіллеса (Ксанта і Баліоса). Хоч і теплий, цей вітер часто приносив із собою дощі та бурі. Але в західній частині Середземного моря Зефір завжди був легким і приємним. Звідси різні уявлення про Зефіра в різних народів: греки вважали його швидким і сильним вітром, для римлян він був приємним вітерцем.

Метафорично «зефір» — легкий вітерець, легіт.


Література[ред. | ред. код]