Зефір (міфологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жан-Франсуа де Труа, Зефір і Флора, 1725—1726, зібрання Марти і Едуарда Снайдерів (Філадельфія)

Зефі́р (дав.-гр. Ζέφυρος, лат. Zephyrus) — у давньогрецькій міфології, син Астрея й Еос, брат Борея й Нота, бог західного вітру, що починав віяти навесні й досягав кульмінації влітку.

Гарпія Подарга народила від Зефіра швидконогих коней Ахіллеса (Ксанта і Баліоса). Хоч і теплий, цей вітер часто приносив із собою дощі та бурі. Але в західній частині Середземного моря Зефір завжди був легким і приємним. Звідси різні уявлення про Зефіра в різних народів: греки вважали його швидким і сильним вітром, для римлян він був приємним вітерцем.

Метафорично «зефір» — легкий вітерець, легіт.

Література[ред.ред. код]