Зея (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зея
Zeya River and Island.jpg
Острів на річці Зея
Zeyarivermap.png
Зея на мапі сточища Амуру
50°14′30″ пн. ш. 127°35′52″ сх. д. / 50.24190000002777623° пн. ш. 127.59800000002778120° сх. д. / 50.24190000002777623; 127.59800000002778120
Витік Токійський Становик
• координати 55°44′10″ пн. ш. 130°34′20″ сх. д. / 55.73611111113877570° пн. ш. 130.57222222224777397° сх. д. / 55.73611111113877570; 130.57222222224777397
Гирло Амур
• координати 50°14′31″ пн. ш. 127°35′52″ сх. д. / 50.24194444447177688° пн. ш. 127.59777777780777797° сх. д. / 50.24194444447177688; 127.59777777780777797
Басейн Amur basin[d]
Країни: Росія Росія
Регіон Амурська область
Довжина 1 242 км
Площа басейну: 233 000 км²
Середньорічний стік 2 500 м³/с (в гирлі)
Притоки: Селемджа, Tom River[d], Argi[d], Dep River[d], Urkan[d], Gilyuy River[d], Urkan[d], Bryanta[d], Q4196510?, Kupuri river[d], Q4459438?, Q4466970?, Bolshaya Pyora River[d] і Q16628477?
код ДВР Росії 20030400112118100022394
GeoNames, Global Geosites 2012592
Зея у Вікісховищі?

Зея (евенк. джєе — «лезо», маньчж.: Jingkiri bira) — одна з найбільших річок басейну Амуру, є його лівою притокою. Річка цілком протікає по Амурській області (Росія) і впадає в Амур в районі Благовещенська. Зея бере початок на хребті Токійського Становика на південних схилах системи Станового хребта. Її довжина становить 1 242 км, площа басейну 233 тис. км², середньорічна витрата води біля м. Благовєщенськ становить 2 500 м³/с.

Основні відомості[ред. | ред. код]

У верхній течії, від витоку до гирла Селемджі, має переважно гірський характер; тут ширина її долини обмежена високими гірськими схилами. У місці перетину хребта Тукурінгіра річка тече в глибокій скелястій ущелині. У нижній течії (нижче гирла Селемджі) Зея виходить на рівнину, де її долина розширюється, а русло розчленовується на численні рукави.

Річка судноплавна на ділянці від гирла до міста Зеї. До будівництва Зейської ГЕС у високу воду невеликі катери могли підніматися і вище, до с. Бомнак. Утрудненням для судноплавства була наявність великої кількості мілководних перекатів в руслі річки. На 2009 р., суднопропускними спорудами гребля гідроелектростанції не обладнана, судноплавство можливе у верхньому і нижньому б'єфі.

До будівництва Зейської ГЕС на річці під час літніх паводків відбувалися катастрофічні повені. На річці проектується каскад Нижньозейських ГЕС. На Зеї розташовані міста Зея, Свободний, Благовещенськ.

Гідрологія[ред. | ред. код]

Живлення переважно дощове, частка якого від загального річного стоку становить 50-70%. На снігове доводиться 10-20%, на підземне — 10-30%. Зея відрізняється високою водністю: середня річна витрата води в нижній течії поблизу міста Благовєщенськ дорівнює 2 500 м³/с, що відповідає модулю стоку 8,2 л/сек×км². Найбільша глибина в межень — 64 м (Близько ЗГЕС, найбільша ширина — 4 км. Ухил русла — в межах 0,1-0,4 ‰, у верхів'ях — більше 15 ‰. Швидкість течії в верхів'ях — 4-6 м/с, у пониззі — до 1,2 м/с. Водний режим її в порівнянні з іншими річками Далекого Сходу характеризується більш чітко вираженою весняною повінню, яка триває в середньому 20-30 днів, і високими літніми дощовими паводками, що обумовлюють іноді сильні повені. Повінь 1928 року, що спричинила за собою катастрофічні наслідки, в основному було викликано потужним паводком на Зеї. У зимовий період Зея, сточище якої розташовано у зоні вічної мерзлоти, виключно маловодна. У місті Зея, наприклад, під час паводків витрата води досягає 14 200 м³/с і вище, а взимку падає до 1,5 м³/с. До будівництва Зейської ГЕС багаторічна амплітуда коливання рівня води досягала 9-10 м. До водозбору річки належить більш 19800 озер загальною площею 1021 км².

Показники середньомісячної витрати води річки: Зея
за 47 років спостереження період 19361983 на станції: селище Бомнак (за 920 км від гирла), м³/с:
Джерело: Zeya at Bomnak. UNESCO: Water resources. Архів оригіналу за 2016-03-24. Процитовано 2016-04-12.  (англ.)

Притоки[ред. | ред. код]

У надзвичайно розгалужену систему приток річки входить близько 30 тис. водотоків, серед яких 43 — довші 100 км. Найбільша притока, Селемджа, середня річна витрата води якої у гирлі, перевищує 700 м³/сек. Найголовніші притоки Зеї (від витоку до гирла):[1]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Государственный водный реестр РФ: Зея. Архів оригіналу за 2014-01-08. Процитовано 2013-04-03.  (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]