Шлюмбергера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Зигокактус)
Перейти до: навігація, пошук
Шлумбергера
Hatiora gaertneri.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Судинні (Tracheophyta)
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Еудікоти
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Кактусові (Cactaceae)
Триба: Cacteae
Рід: Шлумбергера (Schlumbergera)
Schumann
Вид: Schlumbergera truncata
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Schlumbergera
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Schlumbergera
EOL logo.svg EOL: 72014
ITIS logo.svg ITIS: 183455
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 13468

Шлумбергера (лат. Schlumbergera, Lemaire (1858), синоніми: епіфілюм — лат. Epiphyllum, Pfeiffer (1837); зигокактус — Zygocactus, Schumann (1890); епіфілантус — Epiphyllanthus, Berger (1905)) — рід епіфітних кактусів, поширений в тропічному поясі Південної Америки.

Систематика[ред.ред. код]

Рід є монотипним і складається з одного виду Schlumbergera truncata, від якого отримано багато садових гібридів з різним забарвленням квітів.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Ареал — гірські ліси Східної Бразилії (штат Ріо-де-Жанейро).

В природних умовах шлумбергера росте на стовбурах та корінні тропічних рослин. Коренева система рослини дуже слабка.

У Європі рослина з'явилася на початку XIX століття.

Біологічний опис[ред.ред. код]

Цвіте шлумбергера красивими, схожими на ліхтарики квітками: червоними, жовтими, бузковими, білими, рожевими. Вони розпускаються на кінчиках усіх стебел (довжина яких 20-40 см), що нагадують ланцюг із яскравих продовгуватих пелюсток (розміром 2-5 см), сполучених між собою. Квітки зигоморфні. Маленькі вирости-бутончики розміщуються на кінчиках листків, вони і натякають на належність різдвяника до родини кактусів. Майже на кожному подовженому листку рослини також є повітряні корінчики, які при контакті з ґрунтом відразу вкорінюються. В такий спосіб рослина ніби повільно переходить з одного місця на інше.

Утримання в кімнатній культурі[ред.ред. код]

У перший період росту (з листопада по лютий) шлюмбергера потребує регулярного поливу і підживлення, а також високої вологості повітря, тобто регулярних обприскувань м'якою водою. Під час бутонотворення рослини небажано переставляти з місця на місце і навіть повертати щодо сонця, оскільки це може призвести до скидання бутонів. Після цвітіння у шлюмбергери настає невеликий за трирмоспншвалістю період спокою, протягом якого полив треба зменшити. А взагалі вона світлолюбна, теплолюбна, немає вимог до типу грунту.

З початком другого періоду росту (кінець березня — квітень) рослини можна пересаджувати. Ґрунт, у якому утримують шлюмбергеру, повинен містити багато гумусу. На період спокою рослинам потрібно надати по можливості прохолодне розташування.

Розмноження — живцюванням. Довжина живця — 2-3 сегменти. Живці легко вкорінюються в піщано-гумусні суміші.

Походження назви[ред.ред. код]

Свою назву рослина отримала завдяки формі листків — від грецького «zygon» (коромисло)

Зигокактус, він же різдвянник

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]