Зигін Олексій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олексій Зигін
Зигін Олексій Іванович
Народження 11 квітня 1896(1896-04-11)
слобода Велика Мартинівка, Ростовська область, Росія
Смерть 27 вересня 1943(1943-09-27) (47 років)
поблизу села Кирияківка, Глобинський район, Полтавська область
Поховання м. Полтава
Країна Російська імперія
СРСР СРСР
Приналежність Російська імператорська армія
Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ піхота
Освіта Постріл
Роки служби 1915—1918, 1918—1938, 1939—1943
Партія КПРС
Звання  Прапорщик
 Генерал-лейтенант
Командування 39-а армія і 4-а гвардійська армія
Війни / битви Перша світова війна
Громадянська війна в Росії
Німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Кутузова I ступеня
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
CMNS: Зигін Олексій Іванович у Вікісховищі

Олексі́й Іва́нович Зи́гін (нар. 11 квітня 1896(18960411) — 27 вересня 1943) — радянський військовослужбовець часів Другої світової війни, генерал-лейтенант (1943).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 11 квітня 1896 року в слободі Велика Мартинівка (нині — Ростовська область Росії). В 1915 році був призваний до російської імператорської армії. Учасник Першої світової війни, командував ротою на Кавказькому фронті, прапорщик.

До лав РСЧА вступив у 1918 році. Член ВКП(б) з 1919 року. Учасник громадянської війни в Росії. Брав участь у боях на Південно-Східному, Південному, Південно-Західному і Кавказькому фронтах командиром загону, полку, помічником інспектора піхоти 10-ї армії, начальником штабу і командиром бригади, помічником начальника штабу 1-го кінного корпусу й начальником відділу штабу 2-ї кінної армії.

1928 року закінчив КУКС «Постріл». У міжвоєнний період обіймав посади окружного військового комісара і коменданта міста Ростов-на-Дону, командира стрілецького полку, коменданта Благовіщенського укріпленого району, начальника Слуцьких піхотних курсів удосконалення командного складу. У 1938 році був заарештований і звільнений з лав РСЧА, але в 1939 році був відновлений на військовій службі в РСЧА.

Могила Олексія Зигіна у Полтаві

Початок німецько-радянської війни комбриг О. І. Зигін зустрів на посаді командира 174-ї стрілецької дивізії 22-ї армії Західного фронту. Дивізія відзначилась при обороні м. Полоцька (Білорусь). У липні 1941 року біля озера Ордово з успіхом прорвав оборону супротивника й вивів дивізію з оточення, за що був нагороджений орденом Леніна. Згодом командував 186-ю і 158-ю стрілецькими дивізіями, 58-ю, 39-ю та 4-ю гвардійською арміями.

Загинув 27 вересня 1943 року в результаті підриву на міні поблизу села Кирияківка Глобинського району Полтавської області. Був похований у Петровському парку в місті Полтаві, у 1969 році останки перенесено до меморіального комплексу Солдатської Слави.

Пам'ятник в Полтаві. Демонтовано 4 серпня 2023 року

Нагороди[ред. | ред. код]

Був нагороджений орденом Леніна (31.08.1941), двома орденами Червоного Прапора, орденами Кутузова 1-го ступеня (09.04.1943), Вітчизняної війни 1-го ступеня (22.09.1943), Червоної Зірки, медалями.

Пам'ять[ред. | ред. код]

На місці загибелі споруджено обеліск. У 1957 році в м. Полтаві було встановлено пам'ятник Олексію Зигіну, який 4 серпня 2023 року було демонтовано[1].

У Полтаві в 2023 році площа Зигіна перейменована на вулицю Київська, а вулицю Зигіна перейменували на вулицю Капітана Володимира Кісельова[2].

Також ім'ям генерала Олексія Зигіна названо одну з вулиць м. Полоцька (Білорусь).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ У Полтаві демонтували пам'ятник Зигіну.
  2. ↑ Публічна інформація про перейменування вулиць на Офіційному сайті Полтавської міської ради та виконавчого комітету.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зигін_Олексій_Іванович&oldid=40701051