Зимненське городище

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зимненське городище
Зимненське городище, вид з боку Свято-Успенського монастиря
Зимненське городище, вид з боку Свято-Успенського монастиря
50°47′41″ пн. ш. 24°19′50″ сх. д. / 50.79472° пн. ш. 24.33056° сх. д. / 50.79472; 24.33056Координати: 50°47′41″ пн. ш. 24°19′50″ сх. д. / 50.79472° пн. ш. 24.33056° сх. д. / 50.79472; 24.33056
Тип: Городище
Доба: мідна
ранньозалізна доба
Датування: IV-ІІІ ст. до н. е.
VI-IX століття
Країна: Україна Україна
Регіон: Волинська область, Володимир-Волинський район
Населений пункт: село Зимне
Археологічна культура: Корчак
Державна приналежність: Дулібський племінний союз
Дата відкриття: кінець 19 століття
Дата дослідження: 1930-ті, 1960-ті, 1997, 2003
Дослідники: Ян Фітцке, Олександр Цинкаловський, Юрій Захарук, Вітольд Ауліх, Микола Пелещишин, Тарас Милян
Зимненське городище. Карта розташування: Україна
Зимненське городище
Зимненське городище

Зимненське городище у Вікісховищі?

Зимненське городище — один з найбільш ранніх укріплених пунктів на землях слов'ян у період раннього середньовіччя (VI-IX століття) у селі Зимне (Волинь).

Основні дані[ред. | ред. код]

Зимненське городище розташоване на півострові серед заболоченої заплави річки Луги за кілька кілометрів від сучасного Володимира-Волинського, поблизу с. Зимне. Круті схили півострова полегшували його захист, і тому це місце здавна було обжите людьми. В результаті проведених тривалих розкопок тут виявлено й досліджено багатошарову археологічну пам'ятку: рештки двох поселень племен доби міді, що прийшли на зміну одне одному (III тисячоліття до н. е.), ранньозалізної доби (IV-ІІІ ст. до н. е.), та ранньослов'янське городище (VI-VII ст. н. е.).

Городище (поселення, укріплене валами і ровами) існувало поблизу села Зимне приблизно півтори тисячі років тому. Це одне з найдавніших слов'янських поселень, яке вже можна вважати осередком міста. Півтори тисячі років тому, приблизно одночасно із появою у дулібів Зимненського городища, подібне «зародкове місто» виникло й у полян і отримало назву Києва. Виникнення таких городищ як осередків ремесла, торгівлі, адміністрації пов'язують з розкладом первіснообщинного ладу і зародженням класового суспільства та державності. Саме в той час окремі племена об'єднуються в племінні союзи, які пізніше переростають у племінні князівства. Осередком племінного союзу дулібів було Зимнівське городище; натомість об'єднавчим центром для групи союзів стало розташоване над Бугом городище Волинь, від назви якого дулібів-бужан стали називати волинянами.

Городище у Зимному належить до ареалу однієї із найбільших слов'янських культур раннього середньовіччя, що поширилась на просторах від Дніпра і до Заале. Це празька культура, яка на території України існувала у межах локального варіанта Корчак.

У плані городище має форму неправильного трикутника довжиною 135 м, найбільшою шириною у південно-східній частині 65 м, найменшою у північно-західній — 14 м. Загальна площа укріпленої частини — приблизно 0,45 га.

Розкопки Зимненського городища показали, що воно було захищене частоколом та стіною з покладених одна на одну дерев'яних колод, закріплених вертикальними стовпами. В систему укріплень входили також три башти і велика дерев'яна споруда, прибудована до стіни з внутрішнього боку. Знайдено зброю і речі з військового обладунку — отже, тут перебували дружинники, ймовірно, і один з вождів. Як засвідчують знахідки виробів та знарядь праці, в межах укріплень розвивалися ремесла: косторізне, ковальське, ювелірне. Зокрема, виготовлялися бронзові, срібні та залізні прикраси: браслети, пряжки (одна з них формою нагадує птаха). Збереглися і ливарницькі формочки, тигельки, ковадло. Виявлені складні за формою прясельця з мергелистої крейди дозволяють зробити висновок, що для обробітку каменю застосовувався токарний верстат. Знайдено також візантійську монету імператора Юстина, або Юстиніана.

Приблизно в середині VII ст. н. е. городище, повністю знищене аварами, перестало існувати. Як припускають історики, частина жителів з-під Зимного, після руйнування поселення вибрала новим своїм осідком місцевість, на котрій тепер знаходиться місто Володимир.

Дослідження[ред. | ред. код]

Зимненське городище, охоронний знак

Перші відомості про городище і неіснуючі нині поблизу нього кургани з'явилися наприкінці XIX — на початку ХХ ст. У 1930-х роках поселення досліджували Ян Фітцке і Олександр Цинкаловський. Після війни у 1951–1964 рр. розкопки проводив Юрій Захарук. У 1960-х рр. керував ними Вітольд Ауліх і Микола Пелещишин.

У 1997 році до Зимного прибула польського-українська експедиція з метою проведення невеликих досліджень, щоб отримати матеріали для радіовуглецевого аналізу. До складу експедиції входили: Анджей Броніцький, Анна Броніцька, Анна Закосцєльна, Григорій Охріменко, Галина Стрільчук і Анна Горкавчук.

У 2003 р. дослідження городища проводив Тарас Милян.

Література[ред. | ред. код]

  • Ауліх В. В. Зимнівське городище — слов'янська пам'ятка VI–VII ст. н. е. в Західній Волині. — К., 1972.
  • Броніцький А., Закосцєльна А., Охріменко Г. Зимне, Володимир-Волинський район — височинне неолітичне поселення (звіт з верифікаційно-сондажних досліджень у 1997 р.) // Науковий архів Волинського краєзнавчого музею. ВКМ КДФ 17426 / КВ 75507. — С. 4.

Рис. 3. Табл. 15.

  • Милян Т., Войцещук Н. Археологічні дослідження Зимнівського городища в 2003 році // Археологічні дослідження в Україні 2002–2003 рр. — Київ, 2004. — Вип. 6. — С. 219.
  • Тимощук Б. Социальная сущность городища Зимно // Раннеславянский мир. Материалы и исследования. — Москва, 1990. — С. 151–157. (рос.)
  • Аулих В. К вопросу о раннеславянских городищах Северной Волыни и Полесья // Slavia Antiqua. 1984–1987. — T. XXX. — S. 87-91.

Посилання[ред. | ред. код]