Зимненський монастир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Святогірський Успенський Зимненський ставропігійний монастир
Monaster Zimne widok ogólny.JPG

50°48′06″ пн. ш. 24°19′39″ сх. д. / 50.801666666694778485° пн. ш. 24.32750000002777924° сх. д. / 50.801666666694778485; 24.32750000002777924Координати: 50°48′06″ пн. ш. 24°19′39″ сх. д. / 50.801666666694778485° пн. ш. 24.32750000002777924° сх. д. / 50.801666666694778485; 24.32750000002777924
Статус діючий
Країна  Україна
Розташування Зимне, Володимирський район
Конфесія УПЦ МП
Єпархія Володимир-Волинська
Тип монастиря оборонний
Засновник князь Володимир Святославич
Засновано 1001
Реліквії Чудотворна Зимненська ікона Божої матері
Сайт zymne.org
Ідентифікатори й посилання
Зимненський монастир. Карта розташування: Україна
Зимненський монастир
Зимненський монастир (Україна)

CMNS: Зимненський монастир у Вікісховищі

Святогірський Успенський Зимненський ставропігійний монастир — давній український монастир ченців східного обряду, розташований у с. Зимному (Володимирський район, Волинська область). Давніше — чоловічий, спочатку православний, згодом унійний; нині — жіночий, перебуває в користуванні УПЦ.

Історія[ред. | ред. код]

Зимненський монастир, 1888
Зимненський жіночий монастир
Зимненський жіночий монастир
Успенська церква
Змосковщення через архітектуру: церква Успіння Пресвятої Богородиці Зимненського монастиря князів Чорторийських до (ліворуч) і після (в центрі) перебудови в стилі московської середньовічної архітектури (1899). Понівечення довершилося в 1995 році під зверхністю Московського патріархату (праворуч)

Належить до найдавніших в Україні. Київський великий князь Володимир заклав єпархію у місті Володимирі, названому на його честь. Як припускають, великий князь заклав монастир у 992993 рр. у с. Зимне, яке тоді було передмістям м. Володимира. Ймовірно, святиня є набагато давнішою, ніж це прийнято вважати офіційно.

Перші достовірні відомості про існування обителі подає запис у «Патерику Києво-Печерському» щодо обставин смерті 1062 року ігумена Києво-Печерського монастиря преподобного Варлаама (той помер у Зимненському монастирі, повертаючись із Константинополя до Києва).

Монастир прославився чудесами від чудотворного образу і святим життям Зимненських ченців.

У Зимненському монастирі проживали перші волинські святі — Стефан (1091-1094) і Амфілохий (11051121), що були тут єпископами. Побував у Зимненському монастирі і преп. Нестор-літописець, тоді постриженик єпископа Стефана, який 1097 року був у Володимирі «смотренія раді училищ і постановленія учителя».

Свого часу тут був ігуменом Ніфонт, з часом єпископ Новгородський, продовжувач літопису преп. Нестора від 1116 до 1157 рр.

У середині XV ст. князь Федір Чорторийський збудував на місці печерної та дерев'яної обителі мурований монастир-фортецю.

На унію з РКЦ монастир перейшов у 1682 році.

Архітектура[ред. | ред. код]

Село Зимне, руїни Зимненського монастиря, 1988 р.
Зимне, Перша реставрація Успенського собору Зимненського монастиря, 1988 р.

Архітектурний комплекс укріпленого монастиря складається з оборонних мурів з наріжними вежами, що утворюють захищене від зовнішніх нападів подвір'я. В центрі лінії північної стіни — монументальна споруда Успенської церкви, яка мала оборонний ярус над склепіннями і була накрита двосхилим шпичастим дахом з двома готичними фронтонами. На захід від церкви до північної стіни притулилася монастирська трапезна з маленькою церквою-каплицею. У центрі подвір'я, ймовірно, існувала триярусна дзвіниця, її фундаменти були знайдені під час археологічних розвідок. Існувала продумана система захисту споруд від негативного впливу підземних вод: дренажі, водоскиди, навіть фундаменти трапезної були побудовані у формі луків, аби не затримувати вільний вихід підземної води до заплави річки Луга.

Теперішній вигляд храму, дзвіниці — фальсифікація під час «перебудов» часів московської зверхности на Волині, які спотворили вигляд храму після реконструкцій унійного періоду. Зовнішній вигляд Успенської церкви зроблений на московський лад. Російські симпатики вирішили не дотримуватися первісних елементів XIV-XV століть та створили купола, що не передають аспектів церковної культури України.

Усипальниця[ред. | ред. код]

Підземелля церкви[ред. | ред. код]

За даними у Географічному словнику Королівства Польського…, були поховані представники родин, які володіли маєтностями довкола, зокрема, князів Чорторийських, Четвертинських, Козеків тощо. Наприкінці 19 ст. у храмі була пам'ятна надгробка таблиця князя Дмитра Козеки (помер 1583 року в Замличах).[1]

Монастир[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Zimno, Ziemno, wś nad Ługiem… — S. 617.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]