Златко Гасанбегович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Златко Гасанбегович
Zlatko Hasanbegović
Златко Гасанбегович Zlatko Hasanbegović

Час на посаді:
22 січня 2016 — 19 жовтня 2016
Президент  Колінда Грабар-Кітарович
Прем'єр-міністр  Тихомир Орешкович
ПопередникБерислав Шипуш
НаступникНіна Обулєн Коржинек

Народився14 червня 1973(1973-06-14) (47 років)
Flag of Croatia (1947–1990).svg Загреб,
СР Хорватія,
СФР Югославія
ГромадянствоFlag of Yugoslavia (1946-1992).svg СФРЮ,
Хорватія Хорватія
НаціональністьХорват
ОсвітаЗагребський університет
Політична партіяХорватська чиста партія права (1996-1997)[1]
Хорватська демократична співдружність (2015-)[2]
ПрофесіяІсторик
РелігіяІслам

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Зла́тко Гасанбе́гович (хорв. Zlatko Hasanbegović; нар. 14 червня 1973, Загреб, Хорватія) — хорватський історик, міністр культури Хорватії у правоцентристському уряді Тихомира Орешковича.

Ранні роки та освіта[ред. | ред. код]

Народився 14 червня 1973 року в Загребі. Його дід Сабріян Прохич був багатим торговцем із Грачаниці, що в сусідній Боснії та Герцеговині, який 1942 року переїхав у столицю Хорватії Загреб. Прохич мав багато власності на вулицях Ілиця і Франкопанська, а також у столичних районах Сребрняк і Пантовчак. До Прохича погано поставилися як усташі, так і югославські партизани. В 1946 році комуністичний режим засудив Сабріяна Прохича до страти.[3]

У Загребі Гасанбегович закінчив початкову школу і гімназію, після чого вступив на факультет гуманітарних і соціальних наук Загребського університету, де одержав диплом історика. На цьому самому факультеті в 2009 році захистив докторську дисертацію з історії під науковим керівництвом Іво Голдштайна.[4]

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

Гасанбегович працює науковим співробітником Інституту суспільних наук імені Іво Пілара. Він — редактор науково-професійного журналу «Пілар», член виконкому меджлісу загребської мусульманської громади,[5][6][7] голова Наглядової ради Почесної Бляйбурзької чоти — організації, яка є головним організатором увічнення пам'яті про Бляйбурзьку різанину, та співробітник різних ініціативних груп з визначення жертв комуністичного терору. Предметом його наукових зацікавлень є ставлення сучасної хорватської національної ідеології, зокрема Партії права та її сучасних відгалужень, до мусульман Боснії і Герцеговини протягом XIX і XX століть. Гасанбегович досліджував мусульманську складову хорватської буржуазної культури до 1945 року та політично-партійні і релігійно-етнічні відносини у Боснії і Герцеговині від австро-угорського правління у Боснії і Герцеговині з 1878 до захоплення влади комуністами в 1940-х роках.[8][9]

Погляди[ред. | ред. код]

Гасанбегович — єдиний в уряді мусульманин. Він — прихильник теорії, яка розглядає слов'ян-мусульман Боснії і Герцеговини як ісламізованих хорватів. Відомий своєю позицією на захист людського життя, активно обстоює заборону абортів. Заявами про те, що католицька церква — єдиний державотворчий інститут хорватського народу, спонукав лівих спробувати заблокувати його призначення міністром. Златко відомий також ідеєю, що автохтонні мусульманські громади Європи мають бути союзниками католиків в обороні традиційних цінностей.[10]

В юності він був членом ультраправої Хорватської чистої партії права, а в 2015 році вступив у правоцентристський Хорватський демократичний союз.[11] 8 травня 2015[12] під час шоу «Otvoreno» Хорватського радіотелебачення Гасанбегович заявив, що в основі хорватської конституції не антифашизм. «Хорватська війна за незалежність — єдина війна у XX столітті, з якої хорвати вийшли справжніми переможцями, та єдина основа, на якій потрібно будувати Хорватію. Привиди і гобліни минулого спричинятимуть постійний розбрат і нескінченні дебати. Антифашизм це не основа Хорватії, а банальність, яка не має жодних підстав у конституційному тексті, не згадуючись ніде.»[13] Заступник спікера парламенту і професор конституційного права Роберт Подольняк від правлячої партії Міст незалежних списків, серед багатьох інших, заявив, що антифашизм — це справді основа Конституції Хорватії.[14] Гасанбегович сказав, що його зауваження про антифашизм були пов'язані з тоталітарною спадщиною Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії та тітоїзмом:[15] «Всі, хто зловживає поняттям антифашизму, яке може бути хистким, як це добре відомо історикам, знають, що цьому поняттю можуть приписуватися різні значення. Сталін, Тіто, Пол Пот, а також генерал США Паттон були антифашистами. Всім відомо, що це були різні люди. Ми не говоримо про абстрактний антифашизм, а про конкретну югославську комуністичну тоталітарну спадщину.» [16]

Коли 22 січня 2016 року Гасанбеговича було призначено міністром культури, частина широкого загалу, здебільшого працівники культури, висловили невдоволення головним чином через його коментарі про антифашизм та відсутність у нього досвіду в управлінні культури. Громадянська ініціатива «Платформа 112» у день обрання нового уряду провела перед парламентом акцію протесту, закликаючи депутатів парламенту голосувати проти Кабінету Тихомира Орешковича через Гасанбеговича.[17][18][19] Інші, такі як Хорватський Гельсінський комітет, відхилили звинувачення проти нового міністра як безпідставні.[20] Гасанбегович сказав, що протест не опирався ні на які факти, а базувався на вибірковому використанні його різних заяв. Він також заперечував, що коли-небудь був членом Хорватського визвольного руху, заснованого фашистським диктатором часів Другої світової війни Анте Павеличем.[16][14]

Публікації[ред. | ред. код]

  • Muslims in Zagreb, 1878-1945; Doba utemeljenja, Medžlis Islamske zajednice u Zagrebu-Institut društvenih znanosti Ivo Pilar, Zagreb, 2007.
  • Yugoslavian Muslim Organisation 1929-1941 (In War and Revolution 1941-1945); Bošnjačka nacionalna zajednica za Grad Zagreb i Zagrebačku županiju-Institut društvenih znanosti Ivo Pilar-Medžlis Islamske zajednice u Zagrebu, Zagreb, 2012.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Povijest Mladeži HČSP-a. hcsp.hr. Процитовано 4 лютого 2016. 
  2. Predsjednik Karamarko na sjednici Gradskog odbora HDZ-a Grada Zagreba. hdz.hr. Архів оригіналу за 6 листопад 2016. Процитовано 4 лютого 2016. 
  3. Mamić, Tomislav (29 січня 2016). 'HASANBEGOVIĆ NEĆE SMIJENITI FRLJIĆA, ALI IDE U REVIZIJU UGOVORA S NEVLADINIM UDRUGAMA' Na što su novac trošili H-alter, Muf, Mladi antifašisti...?. Jutarnji list. Процитовано 2 лютого 2016. 
  4. http://www.nacional.hr/tim-oreskovic-biografije-novih-ministara/
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 листопад 2017. Процитовано 8 лютий 2016. 
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 листопад 2017. Процитовано 8 лютий 2016. 
  7. http://www.nkc-sisak.hr/wp-content/images/novosti/bilten164.pdf
  8. http://dnevnik.hr/vijesti/hrvatska/zlatko-hasanbegovic-biografija-novog-ministra-kulture---423835.html
  9. http://www.jutarnji.hr/hasanbegovic-ide-u-reviziju-ugovora-s-nevladinim-udrugama/1509242/
  10. Хорватія отримала Уряд прихильників традиційних християнських цінностей
  11. Архівована копія. Архів оригіналу за 6 листопад 2016. Процитовано 8 лютий 2016. 
  12. http://www.jutarnji.hr/tko-je-kontroverzni-kandidat-za-ministra-kulture---hasanbegovic-je-relevantan-znanstvenik--a-ne-nekakav-ludak-kakvim-ga-se-nastoji-prikazati-u-javnosti-/1504931/
  13. http://www.telegram.hr/politika-kriminal/novi-ministar-kulture-prilicno-je-kontroverzan-covjek-a-ovo-je-8-njegovih-spornih-izjava/
  14. а б Hasanbegović: Ako na internetu piše da sam ubio Kennedyja, ne znači da je to istina. vecernji.hr. Процитовано 31 January 2016. 
  15. http://www.vecernji.hr/hrvatska/zlatko-hasanbegovic-ako-na-internetu-pise-da-sam-ubio-kennedya-to-ne-znaci-da-je-to-istina-1054133
  16. а б Culture Minister nominee says is exposed to "ideological lynching". about.hr. Процитовано 31 січня 2016. [недоступне посилання з квітень 2019]
  17. http://www.index.hr/mobile/clanak.aspx?category=vijesti&id=870773
  18. http://www.total-croatia-news.com/politics/2205-meet-the-proposed-members-of-tim-oreskovic-s-future-government
  19. http://www.hrt.hr/318511/vijesti/platforma-112-uputila-otvoreno-pismo-mandataru-oreskovicu
  20. HHO dismisses accusations against new culture minister. about.hr. Процитовано 31 січня 2016. [недоступне посилання з квітень 2019]