Златопільська волость

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Златопільська волость
Центр Златопіль
Площа 7122 (1886)
Населення 14 385 осіб (1886)
Густота 184.9 осіб / км²

Златопільська волость — адміністративно-територіальна одиниця Чигиринського повіту Київської губернії з центром у містечку Златопіль.

Станом на 1886 рік складалася з 4 поселень, 6 сільських громад. Населення — 14385 осіб (7065 чоловічої статі та 7320 — жіночої), 876 дворових господарства[1].

Земля волості
Площа, десятин У тому числі орної, десятин
Сільських громад 2874 2209
Приватної власності 4125 2432
Іншої власності 123 106
Загалом 7122 4747

Поселення волості:

  • Златопіль (Гуляйполе) — колишнє власницьке містечко при річці Турія за 90 верст від повітового міста, 684 особи, 86 дворів, 2 православні церкви, костел, синагога, 2 єврейських молитовних будинки, 2 прогімназії: чоловіча з домовою церквою та жіноча, лікарня, богодільня, 8 постоялих дворів, 11 постоялих будинків, 125 лавок, базари, 6 кузень, паровий, водяний, 5 вітряних і 6 кінських млинів, 3 ярмарки на рік: троїцький, 16 серпня та 12 листопада.
  • Листопадове — колишнє власницьке село при річці Турія, 701 особа, 180 дворів, православна церква, школа, 2 постоялих будинки, вітряний млин.
  • Турія — колишнє власницьке село, 1918 осіб, 429 дворів, 2 православні церкви, школа, 2 постоялих будинки, лавка, водяний і 2 вітряний млин, винокурний завод.

Старшинами волості були:

  • 19091910 роках — Всеволод Трохимович Швець[2],[3];
  • 1912 року — Іпатій Олександрович Ставянко[4];
  • 1913 роках — Арсен Васильович Бараненко[5];
  • 1915 року — Григорій Кузьмич Нестеренко[6].

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  2. рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1909 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіев. 1909. XX + 214 + 261 с.
  3. рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1910 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіев. 1910. XVI + 252 + 289 с.
  4. рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1912 г. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіев. 1912. XX + 289 + 275 + 68 с.
  5. рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1913 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіевъ. Типографія Губернскаго Правленія, Софійск. пл., зданіе Присутствен. мѣстъ. 1912. XXI + 286 + 293 + 75 с.
  6. рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1915 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіевъ. Типографія Губернскаго Правленія, Софійск. пл., зданіе Присутствен. мѣстъ. 1915. XXI + 244 + 290 + 62 с.


Історія України Це незавершена стаття з української історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.