Златьо Бояджиєв
Златьо Бояджиєв | ||||
---|---|---|---|---|
Златьо Бояджиев | ||||
![]() | ||||
Автопортрет, 1941 | ||||
Народження | 22 жовтня 1910 Брезово, Болгарія | |||
Смерть | 2 лютого 1976 (65 років) | |||
Пловдив | ||||
Поховання | Центральний траурний паркd ![]() | |||
Національність | болгарин | |||
Країна | ![]() | |||
Жанр | портретст і пейзажист | |||
Навчання | Національна художня академія (Софія) | |||
Вчитель | Цено Тодоров ![]() | |||
Діяльність | художник ![]() | |||
Роботи в колекції | Національна художня галерея (Софія) і Dimitar Dobrovich Art Galleryd ![]() | |||
Нагороди | ||||
| ||||
![]() ![]() | ||||
Златьо Бояджиєв (болг. Златьо Бояджиев; *22 жовтня 1910, Брезово, Болгарія — 2 лютого 1976, Пловдив) — один з найвідоміших і найсамобутніших болгарських художників ХХ століття, знаний своїми портретами та пейзажами.
Златьо Бояджиєв народився 22 жовтня 1903 року в місті Брезово. Навчався живопису в Національній художній академії в Софії у Цено Тодорова, закінчивши академію в 1932 році.

Творчість Бояджиєва поділяється на два періоди, що чітко відрізняються один від одного: до і після 1951 року, коли художник пережив тяжкий інсульт, в результаті якого половину його тіла було паралізовано, відтак упродовж декількох років писати він міг лише лівицею й практично втратив мовлення. Якщо перший період творчості Бояджиєва характеризується класичними композиціями, переважно буколічними сільськими пейзажами, у жовтавих тонах, що в дечому нагадують нідерландський живопис XVI століття, то після перенесеного інсульту митець звернувся до гротескних образів, його композиціям цього етапу притаманна масовість зображуваних фігур, а загальна тональність творів однозначно наближена до експресіоністської колірної гами.
Бояджиєв, що користувався великим авторитетом у колі болгарського мистецтва, доволі безпроблемно «вписався» у соціалістичні реалії повоєнної Болгарської народної республіки. Він мав нагороди Спілки художників Болгарії.
Златьо Бояджиєв помер 2 лютого 1976 року в Пловдиві.
У Пловдиві створено й функціонує музей Бояджиєва.
Син митця, Георгій Бояджиєв (* 1939) — також художник.
- Георги Бояджиев (упорядник), Златю Бояджиев, Сф., 2004 (болг.)
- Галина Минчева (5 липня 2003). Златю Бояджиев бил работохолик, не обичал парите. Фамилия. Газета «Сега». Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 20 червня 2013. (болг.)
- Галерея «Златьо Бояджиєв» з декількома творами художника
- Твори Бояджиєва