Злісна проблема

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Злісна проблема (англ. Wicked problem — злісна, дика, брудна, диявольська проблема) — термін, що використовується для проблеми, яку складно або неможливо вирішити внаслідок неповноти, суперечності або мінливості інформації і вхідних умов.

«Злісні» проблеми, як правило, настільки вписані в контекст, що рішення може стати джерелом ряду нових складнощів. У таких проблем не може бути єдино вірного рішення. Проблеми такого роду протиставляються «простим», вирішуваним проблемам, які зустрічаються в логіці, фізиці, математики і інших точних науках[1].

Термін запропонував Хорст Ріттель (Rittel H.) — він же запропонував метод роботи з такими проблемами — IBIS — Інформаційні системи, що ґрунтуються на проблемах або проблемно-орієнтовані інформаційні системи. В протилежність злісним і диким — є приручені проблеми

У 1970-х роках Хорст Ріттель назвав проблеми, що характеризуються невизначеністю і складністю, «злісними» проблемами. Проблеми такого типу потребують широкого обговорення, а консенсус може бути досягнуто через представлення під час дискусії альтернативних варіантів шляхів їх розв'язання та конкуруючих інтересів. Процес вироблення політики є вдалим прикладом «злісної» проблеми, що має такі типові характеристики:

  • його непросто визначити таким чином, щоб усі зацікавлені сторони погодилися, що саме пропонована проблема потребує розв'язання;
  • у ньому немає чітких правил щодо завершення, є лише часові обмеження для консультацій, що означає кінець періоду обговорення варіантів розв'язку проблеми;
  • немає чітко визначеного правильного чи хибного підходу, натомість — кращі чи гірші варіанти розв'язку;
  • важко запропонувати об'єктивне вимірювання успіху;
  • вироблення політики є ітеративним процесом;
  • треба відшукати варіанти розв'язку та/або альтернативи політики;
  • незважаючи на те, що альтернативи політики можуть бути подібними, кожна з них є унікальною;
  • для визначення проблеми як питання для обговорення необхідний певний рівень деталізації;
  • завжди є значний моральний і політичний тиск стосовно можливої невдачі.

Характерні ознаки злісних проблем[ред.ред. код]

Ви не можете зрозуміти проблему, поки не запропонуєте рішення.
Кожне рішення, яке пропонується, розкриває нові аспекти проблеми. Нові аспекти вимагають подальшого коригування потенційних рішень. У вас немає чіткого визначення — «Що є проблемою». Проблема погано структурована і містить набір взаємозв'язаних проблем і обмежень, що розширюється. Як писав Ріттель — не можна зрозуміти проблему поза контекстом, в якому вона існує; не можна вести осмислений пошук інформації, не уявляючи собі концепції вирішення проблеми, не можна спочатку зрозуміти проблему, а вже потім її вирішити. Визначення того, в чому полягає проблема, залежатиме від того, кого ви запитуватимете. У різних зацікавлених сторін є свої уявлення про проблему і способи її рішення.
У злісній проблемі немає правил, за якими можна судити, що проблема вирішена.
Оскільки немає чіткого визначення проблеми, то немає і чіткого визначення рішення. Процес вирішення проблеми завершується тільки коли вичерпався один з ресурсів — час, гроші або енергія, яку ви витрачаєте на вирішення цієї проблеми, а зовсім не тоді, коли отримано найкраще рішення. Ви зупиняєтеся тоді, коли рішення є не найкращим, а хоча б задовільним.
Рішення злісної проблеми не можна оцінити як правильні чи неправильні.
Рішення може бути просто «краще», «гірше», «досить добре», або «не досить добре». В процесі вирішення злісної проблеми визначення якості рішення не є об'єктивним і не може бути виведене з математичних формул. Рішення брудних проблем оцінюються в соціальному контексті, коли в результатах оцінки зацікавлені групи людей з різними цілями і цінностями.
Кожна злісна проблема є новою і унікальною.
Оскільки злісна проблема пов'язана з великим числом чинників і умов, вбудованими в соціальний контекст, то немає однакових проблем і рішень, які могли б використовуватися в схожих ситуаціях. Проблеми побудови метро в різних містах можуть виглядати як подібні, але характер розселення жителів, звички громадян в різних географічних областях, розташування центру міста тощо відмінності можуть переважувати цю подібність. З часом можна придбати мудрість і досвід розгляду злісних проблем, але по відношенню до конкретної злісної проблеми людина завжди залишається новачком. Не можна сказати, що таку проблему ми вже вирішували.
Кожна спроба рішення є втручанням в проблему.
Не можна побудувати автостраду, тільки для того, щоб подивитися, як вона працює. Не можна нічого дізнатися про проблему, не спробувавши рішення, але всяке рішення вже міняє ситуацію і породжує нові злісні проблеми.
У злісних проблем немає заданих рішень.
Для таких проблем може не бути рішень взагалі. Або може бути безліч можливих рішень, які розроблені і безліч рішень, про які ніхто ніколи навіть не думав. Це питання творчої розробки рішень, а також оцінки та відбору найбільш вдалих рішень.

Метафори проблем-хмар[ред.ред. код]

Англійський письменник і радник Тоні Блера, Чарльз Ледбітер[en] в роботі Remixing Cities: Strategy for the City 2.0 використовує метафору проблеми-годинника і проблеми-хмари.

Проблема-годинник — чітка і зрозуміла.
Зламався годинник, треба полагодити — знайти місце поломки і усунути несправність.
Проблема-хмара — залежить від безлічі людей.
Така проблема не піддається точній діагностиці і її рішення залежить від безлічі учасників. Міські проблеми, проблеми здорового способу життя, соціальні та політичні проблеми — усе це приклади злісних або хмарних проблем. Що потрібно зробити, щоб жителі відчували себе в безпеці? Як зробити так, щоб підлітки хотіли вчитися? Як знизити викиди вуглекислого газу в місті? — Все це хмарні проблеми.

Способи вирішення проблем-хмар[ред.ред. код]

Хмарні, злісні проблеми не можуть бути вирішені на основі традиційного підходу. Основною причиною цього є те, що не існує чіткого визначення хмарної проблеми. У статті, опублікованій в 2000 році, Робертс виділяє наступні стратегії, що допомагають впоратися зі злісними проблемами[2]:

Авторитарні
Відповідальність за вирішення проблеми зосереджується в руках кількох чоловік. Скорочення числа зацікавлених сторін зменшує складність проблеми. Недоліком є те, що залучені у вирішенні проблеми експерти можуть не володіти баченням усіх перспектив, необхідних для вирішення проблеми.
Конкурентні
Порівнюються протилежні точки зору і йде змагання сторін, що пропонують різні рішення. Перевагою такого підходу є те, що пропонуються і порівнюються різні рішення. Серед цих рішень можуть бути відібрані кращі. Недоліком є формування конфронтаційного середовища, в якому не відбувається обмін знаннями.
Спільні
Залучення усіх зацікавлених сторін до спільної діяльності з пошуку кращих рішень. Учасники не просто висловлюють свої думки, але і активно беруть участь у процесі формування загального рішення. Недоліком такого підходу є те, що досягнення спільного розуміння і вирішення злісної проблеми — це трудомісткий процес. Для підтримки цього процесу можуть бути використані спеціально розроблені інформаційні технології. Прикладом такої технології може служити проблемно-орієнтована інформаційна система.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Йован Курбалій. «Керування Інтернетом», 2010
  2. Roberts, N.C. «Wicked Problems and Network Approaches to Resolution.,» The International Public Management Review., Vol. 1, 1 (2000).

Література[ред.ред. код]

  1. Buchanan R. Wicked Problems in Design Thinking. // Design Issues. 1992. № 8. С. 5-21.
  2. Brown V.A. Leonardo's Vision: A Guide to Collective Thinking and Action. Sense Publishers, 2007. 238 с.
  3. Brown V.A., Harris J.A., Russell J.Y. Tackling wicked problems through the transdisciplinary imagination. Earthscan, 2010. 333 с.
  4. Conklin E.J. Dialogue mapping: building shared understanding of wicked problems. Wiley, 2006. 242 с.
  5. DeGrace P., Stahl L.H. Wicked problems, righteous solutions: a catalogue of modern software engineering paradigms. Yourdon Press, 1990. 278 с.
  6. Rittel H.W.J., Webber M.M. Dilemmas in a general theory of planning. Institute of Urban & Regional Development, University of California, 1972. 64 с.
  7. Weber E.P., Khademian A.M. Wicked Problems, Knowledge Challenges, and Collaborative Capacity Builders in Network Settings. // Public Administration Review. 2008. № 68. С. 334—349.