Зменшувальна форма

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Зме́ншувальна фо́рма сло́ва, також зменшена форма[1], димінути́в , пестлива форма (лат. diminutivum) — форма слова, що вживається для передачі основного значення слова з відтінком зменшуваності або ніжності і близьких почуттів.

В українській мові[ред.ред. код]

Для української мови характерне широке вживання зменшувальних форм, причому не тільки у фольклорі, де димінутив часто є засобом вираження художньої мови (козаче́ньки, се́рденько, лебі́донька), а й у побуті, особливо у материнській мові до дітей.

Найчастішим випадком вживання димінутиву є зменшувальні форми власних імен (Оленка, Олюсь, Петрик, Петрусь).

Використання зменшувальної форми іноді допомагає іменнику яскравіше передати ознаки предмету: наприклад,

  • килимкилимок, килимочок

звучить краще ніж словосполучення невеличкий килим.

Прикметною унікальністю української мови є те, що на відміну від переважної більшості мов світу, де зустрічаються димінутиви іменників і рідше прикметників (веселе́нький, червоне́нький), в українській мові є випадки зменшувальних форм дієслів — наприклад, спа́тоньки, ї́стоньки.

В зооніміці[ред.ред. код]

вовчок — не вовк, але сірий, навіть і за видовою назвою (Вовчок сірий), і скручується «калачиком», коли спить.

Серед наукових назв тварин існує величезна кількість пар таксонів, один з яких несе повну назву, а назва іншого є димінутивом, при тому не обов'язково такі пари є близькими видами чи родами. Приклади (за джерелом[2]):

При цьому в окремих випадках спочатку формувалися саме димінутиви (напр. «ховрашок»), і лише через значні проміжки часу з'являлися «повні» назви (напр. «ховрах»).

В географії[ред.ред. код]


Джерела[ред.ред. код]

  1. Зменшений // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Загороднюк І., Дикий І. Мисливська теріофауна України: видовий склад і вернакулярні назви // [Вісник Львівського університету. Серія біологічна]. — 2012. — Вип. 58. — С. 21–44.

Посилання[ред.ред. код]