Зміячка
| Зміячка | |
|---|---|
| |
| Scorzonera humilis типовий | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Айстроцвіті (Asterales) |
| Родина: | Айстрові (Asteraceae) |
| Підродина: | Цикорієві (Cichorioideae) |
| Підтриба: | Scorzonerinae |
| Рід: | Зміячка (Scorzonera) |
| Види | |
|
близько 200, див. список видів роду зміячка | |
 Вікісховище: Scorzonera
| |
Зміячка[1], скорзонера[1], скорцонера[1], чорнокорінь[1] (Scorzonera ) — рід квіткових рослин з родини айстрових.
Опис[ред. | ред. код]
 | ||||||||||
Зміячка іспанська (Scorzonera hispanica). Ботанічна ілюстрація з книги О. В. Томе «Flora von Deutschland, Österreich und der Schweiz», 1885
| ||||||||||
Трави, багаторічні або однорічні, рідше напівчагарники, часто з дерев'янистим каудексом. Листки зазвичай лінійні до лінійно-еліптичних або ланцетних, рідше також яйцеподібні, з паралельними жилками, не розділені, основа з напівскладною зазвичай стійкою піхвою, край цільний, плоский або іноді хвилястий. Обгортка від циліндричної до дзвоникоподібної, зазвичай дуже помітно подовжена до плодоношення. Філярії[en] від кількох до кількох рядів, складні, часто (особливо внутрішні) з нерівним краєм; довжина найдовших зовнішніх філярій зазвичай перевищує 1/2 довжини внутрішніх філярій і часто наближається до них; внутрішні листки від ланцетних до лінійно-ланцетних. Квітки жовті (і часто рожеві при висиханні) або рідко оранжеві або блідо-фіолетові, 1,1-2 × довжини обгортки. Сім'янки від циліндричних до стовпчастих, з численними гладкими або горбистими поздовжніми ребрами, голі, опушені або ворсинчасті по всій довжині або тільки на верхівці, вершина зрізана або рідше звужена. Папус із сильними щетинками, стійкий або кадуковий; щетинки м'яковолокнисто-перисті на більшій частині довжини і на вершині шкірчасті.
Поширення[ред. | ред. код]
Представники роду зустрічаються в Європі, Північній Африці, Азії. 24 види (чотири ендемічних) у Китаї.
Систематика[ред. | ред. код]
Навіть після виключення з роду Podospermum і Epilasia скорцонера все ще залишається поліфілетичною групою.
Види[ред. | ред. код]
За даними спільного енциклопедичний інтернет-проєкт із систематики сучасних рослин Королівських ботанічних садів у К'ю і Міссурійського ботанічного саду «The Plant List» рід містить 198 прийнятих видів[2] (докладніше див. список видів роду зміячка).
Використання[ред. | ред. код]
Деякі види використовувалися в народній медицині середньовічної Європи. Люди вірили, що коріння скорцонери рятує від укусів отруйних змій та ефективні ліки від бубонної чуми.
Скорцонеру використовують як овоч в Італії, Франції та Бельгії. Відварений корінь можна їсти під соусом чи маслом, смажити. За смаком корінь нагадує щось середнє між спаржею і цвітною капустою. Дуже смачні з нього соуси до м'ясних і овочевих страв. Сушена скорцонера — хороша приправа до супів. У їжу також можна вживати і молоді листя чорного кореня.
Наразі сорт 'Hoffmanns Schwarzer Pfahl' вирощується у промислових масштабах, тоді як 'Duplex' — популярний серед дрібних городників.
В Україні зміячка є малопоширеною овочевою рослиною. Її вирощують за технологіями, які дуже подібні для моркви та інших коренеплодів. Збирають урожай пізно восени, або навесні після перезимівлі у відкритому ґрунті[3].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Scorzonera // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ / Список видів роду Scorzonera . The Plant List. Королівські ботанічні сади в К'ю, Міссурійський ботанічний сад. Процитовано 08.09.2022.
- ↑ Сич З. Д., Федосій І .О., Подпрятов Г. І. Післязбиральні технології доробки овочів для логістики і маркетингу. Скорцонера. Agromage.com. Процитовано 09.09.2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Zhu Shi & Norbert Kilian. 51. Scorzonera Linnaeus, Sp. Pl. 2: 790. 1753. 鸦葱属 ya cong shu. eFloras.org ((англ.)) . Harvard University. Процитовано 08.09.2022.
|