Змієїд мадагаскарський
| Змієїд мадагаскарський | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Eutriorchis astur Sharpe, 1875[2] | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Змієїд мадагаскарський[3] (Eutriorchis astur) — вид яструбоподібних птахів родини яструбових (Accipitridae)[4]. Ендемік Мадагаскару. Це єдиний представник монотипового роду Мадагаскарський змієїд (Eutriorchis)[5].
Опис[ред. | ред. код]
Мадагаскарський змієїд — хижий птах середнього розміру з довгим, заокругленим на кінці хвостом і короткими заокругленими крилами. Його довжина становить 58-66 см, розмах крил 98-110 см, вага 700–800 г. Верхня частина тіла темно-сірувато-коричнева, нижня частина тіла світло-сіра, поцяткована темними смужками. Очі жовті, дзьоб чорний, міцний і гачкуватий, лапи світло-жовті, сильні. Голос гучний. Самки мають більші розміри, ніж самці[6].
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Мадагаскарські змієїди живуть у вологих рівнинних тропічних лісах на північному сході Мадагаскару, від Національного парку Заґамена[en] на півдні до Національного парку Марожежі на півночі, а також на північному сході Мадагаскарського нагір'я. Зустрічаються на висоті до 1200 м над рівнем моря (переважно на висоті від 400 до 1000 м над рівнем моря). Загальна площа ареалу поширення виду оцінюється у 16600 км².
Поведінка[ред. | ред. код]
Мадагаскарські змієїди ведуть денний спосіб життя. Вони полюють на ящірок (хамелеони і гекони становить 83 % його раціону), та на жаб (16 % раціону), Повідомлення про впольованих мадагаскарським змієїдом лемурів і курей, імовірно, з'являються через плутання рідкісного змієїда з більш поширеним на північному заході Мадагаскару брунатним яструбом, через зовнішну схожість цих двох птахів.
Єдине відоме гніздо мадагаскарського змієїда знаходилося на висоті 20 м над землею на дереві, в заростях епіфітних папоротей. Інкубаційний період триває 21 день, пташенята покидають гніздо у віці 62 днів. Батьки піклуються про пташеня протягом 6 тижнів[7].
Збереження[ред. | ред. код]
З 1874 по 1930 роки було зібрано лише 10 зразків мадагаскарського змієїда. До 1990 року вид вважався вимерлим[8], однак в 1990 році в заповіднику Амбатоваки[en] був знайдений мертвий птах. В 1997 році дослідники вперше знайшли гніздо мадагаскарського змієїда. З 1993 по 1998 роки науковці спосерігали 15 особин в 9 різних місцях.
МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, популяція мадагаскарських змієїдів становить від 250 до 1000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Eutriorchis astur. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 7 січня 2022.
- ↑ R.B. Sharpe. Contributions to the Ornithology of Madagascar. — Part IV. „Proceedings of the Zoological Society of London”. 1875, ss. 73, rys. 13, 1875 [] помилка: {{lang}}: немає тексту (допомога).
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Hoatzin, New World vultures, Secretarybird, raptors. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 07 січня 2022.
- ↑ Thomas M. Brooks; John D. Pilgrim; Ana S. L. Rodrigues; Gustavo A. B. Da Fonseca (2005). Conservation status and geographic distribution of avian evolutionary history. У Andy Purvis; John L. Gittleman; Thomas Brooks (ред.). Phylogeny and Conservation. Conservation Biology. Т. 8. Cambridge University Press. с. 267—294. ISBN 978-0-521-82502-3. Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 7 січня 2022.
- ↑ Bouglouan, Nicole. Madagascan Serpent-Eagle. oiseaux-birds.com (англ.). Процитовано 13 листопада 2020.
- ↑ Species account: Madagascar Serpent Eagle Eutriorchis astur. Global Raptor Information Network (англ.). The Peregrine Fund. Процитовано 13 листопада 2020.
- ↑ Madagascar Serpent Eagle. W: The Official World Wildlife Fund Guide to Extinct Species of Modern Times. Beacham Publishing, 1997, ss. 13–14. ISBN 0933833407.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |