Зміївський благочинний округ УПЦ (МП)

Зміївське благочиння

Основні дані
Церква	Українська православна церква (Московський патріархат) Ізюмська і Куп’янська єпархія
Заснована	2012
Юрисдикція	Зміївський район
Єпархіальний центр	Зміїв
Кафедральний собор	Свято-Троїцький собор
Парафій	18 парафій
Монастирів	1 (жіночій)
Правлячий архієрей
благочинний протоієрей Олександр Белозор

Зміївське благочиння (Зміївський благочинний округ) — з 2012 року благочиння (частина) Ізюмської і Куп'янської єпархії (до цього частина Харківської єпархії) Української православної церкви (Московського патріархату), яка об'єднує групу парафій на території Зміївського району Харківської області.

Благочинний — протоієрей Олександр Миколайович Белозор

Історія

Поява християнства на Зміївщині

В 1640 році Кіндрат Сулима, з загоном задніпрянських козаків, розбив татар в районі річок Мжа і Мерла, взяв багатьох їх в полон, в тому числі хана Аксака. Після цього Сулима влаштував постійну фортецю на річці Мжі, як оборонну споруду проти татарських навал. За церковними актами XVII століття в Змієві були храми: Покровський, Троїцький, Петропавлівський і Успенський. У приміських слободах були храми: в Замості — Миколаївський, в Звідках — Преображенський; в Пісках — Архангельський.

Згідно царської грамоти від московських царів Івана та Петра Олексійовичів до Зміївського воєводи Федора Юхимовича Нєрова датованої 11-м груднем 1695 року, можна побачити, що Покровський храм в Змієві існував раніше 1668 року. Покровський дерев'яний храм існував до 1808 року.

За актом 1681 року в Змієві вже є Троїцький храм і його священика. У 1726 році священик і прихожани, просили дозволу освятити новий Троїцький храм, який згорів від блискавки в 1721 році. У 1769 році Троїцький храм знову згорів і було отримано дозвіл на побудову нового дерев'яного храму.

У 1805 році єпископ Слобідсько-Український і Харківський Христофор, на прохання громадян благословив, замість колишніх на той час в місті дерев'яних храмів — Троїцького, Покровського і Петропавлівського, спорудити одну кам'яну Соборну церкву в ім'я Живоначальної Трійці, з двома прибудовами: Покрови Пресвятої Богородиці і апостолів Петра і Павла. Освячення головного престолу в ім'я Живоначальної Трійці відбулося було в 1814 році. Прибудова, з правого боку, в ім'я Покрови Пресвятої Богородиці, освячена в 1822 році Зміївського Духовного правління першоприсутнім і благочинним протоієреєм Дмитром Сільванським. У 1836 році Високопреосвященний Мелетій, згідно з проханням протоієрея Захарія Соколовського та уповноважених від прихожан, благословив спорудити при Троїцькій соборній церкві нову кам'яну дзвіницю, з приміщенням в ній церкви в ім'я апостолів Петра і Павла. У 1844 році, після закінчення будівництва дзвіниці, влаштована в ній церква освячена архієпископом Інокентієм. В указі від 19 грудня 1732 року говориться: «містами, які по близькості до Зміївського протопопа, Андріївка, Бишкин, Лиманом, зборами і всяким правлінням відати Зміївському протопопу Стефану Ковалевському, а тобі, протопопу (Ізюмському) Прокопію Бужинському, ні в чому не відати».

Благочинні округи Зміївського повіту (Російська імперія)

У ХІХ- поч. XX сторіч, на території Зміївського повіту розташовувалися три округи Харківської єпархії. З 19 березня 1800 року зусиллями першого єпископа Слобідсько-Українського і Харківського Христофора Сулими, у Харкові відкривається духовна консисторія Харківської єпархії (Харківське духовне правління яке існувало з 1744 року було скасовано). У якості допоміжних консисторських закладів існували в більшості повітових містах, духовні правління. Наказом Синоду № 2093 з 13 колишніх духовних правлінь (протопопій), зосталися шість (у містах Охтирка, Богодухів, Ізюм, Куп'янськ, Острогорськ, Суми), також додалися три нові (у містах Зміїв, Старобільськ, Богучар). Таким чином у Харківській єпархії, стало дев'ять духовних правлінь. Наступним після духовних правлінь (протопопій) допоміжним органом було благочиння. Благочинні служили за вибором духовенства, знаходилися у майже всіх повітових та заштатне місто містах, а також у великих слободах. Посада благочинного, була почесною посадою і ніякої винагороди за собою не несла.

Єпархія поділялася на церковні округи — протопопії, які відповідали повітам, і управлялися протопопами, і духовними правліннями. Протопопії поділялися на благочинні округи (благочиння) і управлялися благочинними. Благочиння поділялися на парафії. Згодом інститут протопопії ослаб, а в 1840 році його було остаточно ліквідовано. Виборність благочинних було скасовано наказом Синоду у 1881 році.

Згідно Історико-статистичному опису Харківської єпархії єпископа Харківського і Охтирського Філарета (1857 рік) на території Зміївського повіту було три благочинних округи (77 церковних приходу). В управлінні благочиння: благочинний, депутат та духівник. Харківські календарі надають імена благочинних Зміївського повіту, якщо у 60-хх роках ХІХ століття вказуються два імені, то з 80-хх років вже постійно фігурують три особи, згідно трьом благочинним округам. Центром благочиння було місто чи слобода, де знаходився храм благочинного.

Зміївський район в Харківській єпархії (Україна з 1991 року)

З початку 90-х років ХХ століття Зміївський район входив до 6 благочинного округу Харківської єпархії УПЦ (МП). В цей благочинний округ входили Зміївський, Нововодолазький і Харківський райони. З 12 травня 1992 року до 20 вересня 2001 року благочинним 6 округу був Антоній (Сухоруков).

Благочиння Ізюмської єпархії УПЦ (МП)

Рішенням Священного Синоду УПЦ від 8 травня 2012 року створена самостійна єпархія шляхом виділення зі складу Харківської єпархії 13-ти районів. У складі Харківської ж єпархії залишилися сам Харків і 14 районів області.

Парафії

Зміївський округ об'єднує 18 парафій, розташованих в Зміївському районі Харківської області і один жіночій монастир.

Приходи благочиння

• м. Зміїв: вул. Сизранцева, 26
• координати:

№	Храм	Адреса	Світлина	Настоятель		Примітка
1	Свято-Троїцький храм	м.Зміїв, вул. Сизранцева, 26		протоієрей Олександр Белозор		благочинний собор
2	Свято-Миколаївський храм	м.Зміїв, вул. Озерна, 12		ієрей Василь Хвост
3	Свято-Покровський храм	Тимченки, вул. Перемоги, 4		протоієрей Потапій (Бадрі) Лонгізолович Цурцумія
4	Хрестовоздвиженський храм	Лиман, мдн. Леніна, 54		протоієрей Іоанн Штепула
5	Свято-Трифоновський храм	Слобожанське, вул. Ціолковського		протоієрей Микола Миколайович Ринчак
6	Свято-Георгіївський храм	Донець, вул. Руднєва, 11а		протоієрей Олексій Балашов
7	Свято-Миколаївський храм	Шелудьківка, вул. Леніна, 86		протоієрей Арсеній Кухаренко
8	Храм преподобного Серафима Саровського	Геніївка, вул. Леніна, 69		протоієрей Олег Власюк
9	Свято-Вознесенський храм	Скрипаї, вул. Товстокорого, 57		ієрей Олександр Оніщенко
10	Іоано-Богословський храм	Велика Гомільша, вул. Набережна, 14		ієрей Герман Риндін
11	Храм Різдва Христова	Борова, вул. Перемоги, 13		ієрей Леонід Картавцев
12	Свято-Успенський храм	Соколове, вул. Радянська, 7		протоієрей Михайло Шульга		uspenie-sokolovo.church.ua
13	Свято-Успенський храм	Бірки, вул. Леніна, 2		ієрей Сергій Валентинович Стешенко
14	Храм Нерукотворного Образу Христа Спасителя	Первомайське, вул. Каштанова		протоієрей Леонід Петрович Побігайленко
15	Храм Різдва Пресвятої Богородиці	Костянтівка, вул. Донця-Захаржевського, 35		протоієрей Сергій Пронніков
16	Храм святого Димитрія Солунського	Чемужівка, вул. Вишнева, 18		протоієрей Антоній Старцев

Колишні приходи благочиння

№	Храм	Адреса	Світлина	Настоятель		Примітка
1	Архангело-Михайлівський храм	Таранівка, вул. Садова, 10а		протоієрей Дмитро Шостенко		Приєдналась до ПЦУ

Монастирі

№	Храм	Адреса	Світлина	Настоятель		Примітка
1	Борисо-Глібський монастир	Водяне		Ігуменя Ангеліна (Нечаєва)		borisogleb-mon.church.ua

Джерела

• Плигун О. Свято-Борисо-Глібський жіночий монастир. 2007.-64 с.
• Парамонов А. Ф. Православні храми та монастирі Харківської губернії. Альбом-каталог — Харків «Харківський приватний музей міських маєтків»,2007— 350 с. — ISBN 978-966-8246-73-9
• Лукомский Г. К. Старинные усадьбы Харьковской губернии. 2-е переиздание. — Х : Сага, 2007. — 348 с. — ISBN 978-966-2918-15-11.(рос.)
• Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859. [Архівовано 7 травня 2012 у Wayback Machine.]
• Саяний М. І. Зміївщина-Слобожанщини перлина — Харків: вид. «Кроссроуд», 2009. —288 с. ISBN 978-966-8759-66-6
• Щелковъ К.П. Историческая хронологія Харьковской губерніи. — Х : Університетська типографія, 1882. — 365 с.(рос. дореф.)
• Природа и население Слободской Украины. Харьковская губерния,(репринтное издаине). Под ред. проф. В.И. Талиева. — Х. : Издательство САГА, 2007. — С. 326 - 346. — ISBN 978-966-2918-26-7.(рос.)

Посилання

• Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область. — Київ, Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 [Архівовано 26 квітня 2018 у Wayback Machine.]