Знак кореня

√

Знак ко́реня (знак радика́ла) в математиці — умовне позначення ${\sqrt {\quad }}$ для коренів, за замовчуванням квадратних. В загальному випадку (для коренів n-го ступеня) показник ступеня ставиться над «пташкою»: ${\sqrt[{3\,}]{\quad }}$ використовується для кубічних коренів, ${\sqrt[{4\,}]{\quad }}$  — для коренів 4-го ступеня тощо; для квадратного кореня також можна використовувати «повне» позначення ${\sqrt[{2\,}]{\quad }}$.

Історія

Знак кореня походить з малої латинської літери r (початкової в лат. radix — корінь), зрослої з надрядковою рискою: раніше надкреслення виразу використовувалося замість нинішнього взяття його в дужки. Так що ${\sqrt {a+b}}$ є всього лише видозміненим способом запису виразу $\ r{\overline {a+b}}$.

Вперше таке позначення використовував німецький математик Крістоф Рудольфф в 1525 році.

Типографіка

• 
  американський варіант
• 
  німецький варіант
• 
  російський варіант
• 
  варіант TeX

У деяких типографських традиціях (наприклад, в німецькій) прийнято верхню межу знаку кореня доповнювати невеликою зверненою вниз засічкою. Американська типографіка (зокрема, система T_EΧ) такого не знає.

Довжина та висота знаку кореня повинні бути такими, щоб повністю покривати підкореневий вираз. При сусідстві в одному рядку декількох підкореневих виразів різної (але близької) висоти часто буває прийнято всі знаки кореня підлаштовувати під найвищий з них.

Знак кореня використовують тільки для виразів, що міститься в межах рядка, а для довших замість ${\sqrt[{n\,}]{abcde\dots }}$ застосовують еквівалентний запис $(abcde\dots )^{1/n}$. Втім, в деяких посібниках з набору згадується розрив підкореневого виразу на кілька рядків; при цьому знак кореня ставиться над першим, а над продовженням підкореневого виразу ставиться риска; в місці розриву рядків та знак кореня, і риска над продовженням забезпечуються стрілками, зверненими назовні.