Знаряддя праці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Знаря́ддя пра́ці — поняття марксистської політекономії, яке означає «усі речі, за допомогою яких людина діє на предмет своєї праці й перетворює його»[1].

Знаряддя праці включають в себе інструменти й машини (знаряддя виробництва), а також будівлі й землю, яка використовуються для виробничих цілей та для інфраструктури на зразок доріг, комунікаційних мереж тощо.

Знаряддя праці один з трьох основних факторів виробничого процесу[2]. Інші два фактори — людська праця й предмет праці (сировина).

В деяких формулюваннях[3] знаряддя праці й людська праця (сюди входить як процес праці, так і вміння та знання) утворюють продуктивні сили суспільства, інші формулювання визначають продуктивні сили вужче — як поєднання знарядь виробництва й робітників, що з ними працюють[4].

Посилання в тексті[ред.ред. код]

  • ^ ^ 1. Institute of Economics of the Academy of Sciences of the U.S.S.R. (1957). Political Economy: A Textbook. London: Lawrence and Wishart.
  • ^ 2. Marx, Karl (1867 | 1967). Capital Vol. I. New York: International Publishers. Internet copy.
  • ^ 3. Sheptulin, A. P. (1978). Marxist-Leninist Philosophy. Moscow: Progress Publishers.