Зноба Іван Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зноба Іван Степанович
Пам'ятник Тарасу Шевченку в Хмельницькому.jpg
Пам'ятник Тарасові Шевченку в Хмельницькому
Народився 25 листопада 1903(1903-11-25)
с. Новомиколаївка, Катеринославська губернія
Помер 10 вересня 1990(1990-09-10) (86 років)
Київ
Національність українець
Громадянство СРСР СРСР
Жанр Станкове мистецтво
Монументальне мистецтво
Навчання Київський художній інститут
Вплив на Зноба Валентин Іванович
Працював у містах Київ, Ленінград, Дніпропетровськ, Хмельницький

Іван Степанович Зноба (25 листопада 1903, с. Новомиколаївка, Катеринославська губернія — 10 вересня 1990, Київ) — український художник, скульптор. Член спілки художників СРСР, засновник Дніпропетровського відділення Спілки художників України.[1] Засновник династії українських скульпторів: батько та вчитель народного художника України Зноби Валентина Івановича; дід відомого українського скульптора Миколи Зноби.

Життєпис[ред. | ред. код]

Скульптор Зноба Іван Степанович народився 25 листопада 1903 року у с. Новомиколаївка на Катеринославщині. У 19351941 роках вчився у Київському художньому інституті у М. Гельмана та Л. Шервуда. Працював у галузі станкової та монументальної скульптури. Серед найвідоміших творів:

Він є автором пам'ятників Т. Г. Шевченку в Дніпрі та Хмельницькому, пам'ятнику відомому революціонеру І. В. Бабушкіну в Ленінграді, меморіальної дошки Ломоносову М. В., встановленій на будинку циркульного корпусу НаУКМА, пам'ятника Володимирові Леніну у Дрогобичі (1980, арх. Є. Федоришин і Є. Хомик).[2]

Помер 10 вересня 1990 року у Києві.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Продюсерський центр Бойко
  2. Памятники истории и культуры Украинской ССР. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 325.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]