Зніт ланцетолистий
| Зніт ланцетолистий | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Миртоцвіті (Myrtales) |
| Родина: | Знітові (Onagraceae) |
| Рід: | Зніт (Epilobium) |
| Вид: | E. lanceolatum
|
| Біноміальна назва | |
| Epilobium lanceolatum Sebast. & Mauri
| |
Зніт ланцетолистий[1] (Epilobium lanceolatum) — вид квіткових рослин родини онагрових (Onagraceae).
Біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]
Це трав'яниста багаторічна рослина 10–60(70) см заввишки, проста чи мало розгалужена; кореневище коротке, восени на ньому утворюються короткі надземні виступи. Стебла округлі, коротко висхідні, рідко прямовисні, з численними пагонами в пазухах листків, залозисто-щетинисті. Листки волосаті на жилках краях і ніжці, (1.5)2–6(9) см × (4)7–15(30) мм шириною, довгасто-ланцетні, тупі, до основи клиноподібно звужені, поступово переходять у ніжки, на краю злегка хвилясті, нижні — майже цілокраї, середні та верхні — з рідкими та гострими зубцями. Суцвіття — китиця з 4–14 квіток. Квітки перед розпусканням стають пониклими. Чашолистки ланцетні, тупі, 4–6(7) мм завдовжки, дуже рідко вкриті дрібними залозистими і не залозистими волосками. Пелюстки 5–8(10) мм завдовжки, білуваті, до кінця цвітіння рожеві чи бузкові. Коробочка 3.5–7 см завдовжки, залозисто запушена; поверхня виразно горбиста, сірувато-коричнева. Насіння 1–1.2(1.3) мм, вузько-обернено-яйцювате, вохристе чи світло-коричневе, з виступаючими сосочками. 2n=36[2][3][4][5][6][7].
Поширення[ред. | ред. код]
Росте в Алжирі, Мадейрі, на південному сході Європі (Албанія, Австрія, Андорра, Бельгія, Люксембург, Болгарія, Чехія, Словаччина, Франція (у т. ч. Корсика), Німеччина, Великобританія, Греція, Угорщина, Італія (у т. ч. Сардинія, Сицилія), Україна — Крим, Нідерланди, Північний Кавказ, Португалія, Румунія, Швейцарія, Боснія і Герцеговина, Македонія, Чорногорія, Сербія, Хорватія), заході Азії (Азербайджан, Грузія, Кіпр, Туреччина)[8][9].
Росте у сонячних чагарниках, узліссях і галявинах, узбіччях доріг, від низинних до гірських зон[3].
В Україні вид росте у гірських лісах, на скелях, серед чагарників — рідко в гірському Криму (між Алуштою та центральною улоговиною Кримського заповідно-мисливського господарства)[2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Epilobium lanceolatum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 208.
- ↑ а б Bojnanský, V.; Fargašová, A. Atlas of Seeds and Fruits of Central and East-European Flora. — Springer Science & Business Media, 2007. — С. 417. (англ.)
- ↑ Epilobium lanceolatum. Das nationale Daten- und Informationszentrum der Schweizer Flora. Процитовано 09.06.2023. (нім.)
- ↑ Epilobium lanceolatum. Tela Botanica. Процитовано 09.06.2023. (фр.)
- ↑ Epilobium lanceolatum. botany.cz. Процитовано 09.06.2023. (чеськ.)
- ↑ Epilobium lanceolatum. Flora Vascular. Процитовано 09.06.2023. (ісп.)
- ↑ Epilobium lanceolatum. Plants of the World Online / Kew Science. Процитовано 09.06.2023. (англ.)
- ↑ Epilobium lanceolatum. Euro+Med Plantbase. Процитовано 09.06.2023. (англ.)
|