Зозуля чубата

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зозуля чубата
Clamator glandarius (cropped 2).jpg
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Зозулеподібні (Cuculiformes)
Родина: Зозулеві (Cuculidae)
Рід: Зозуля (Clamator)
Вид: Зозуля чубата
Clamator glandarius
(Linnaeus, 1758)
Поширення C. glandarius     Гніздування      Осіле проживання      Зимування
Поширення C. glandarius     Гніздування      Осіле проживання      Зимування
Синоніми
Cuculus glandarius Linnaeus, 1758
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Clamator glandarius
ITIS logo.svg ITIS: 554674
IUCN logo.svg МСОП: 22683819
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 78203

Зозу́ля чуба́та (Clamator glandarius) — вид птаха роду Зозуля (Clamator) родини Зозулевих (Cuculidae)[1].

Морфологічні ознаки[ред. | ред. код]

Доросла особина має довжину тіла 35-39 см, з масою 140—170 г та розмахом крил 58-66 см. Спина та крила темно-сірого кольору, кінці покривного пір'я білі. Дзьоб біля основи — сірий, далі — чорний, ноги — сірі. Має навколоочне коло яскраво-помаранчево-червоного кольору. Живіт світлий, горло та груди жовтуваті. Дорослі птахи мають сріблясто-сірий чуб. Молоді особини мають, переважно, чорне забарвлення з темно-рудим маховим пір'ям; після першого линяння колір змінюється до темно-коричневого.

Видає голосне «черр — кер — кер — кер — кер»; в разі небезпеки кряче, подібно до ворони. Пересувається стрибками, хвіст задертий, зовнішнім виглядом часто нагадує сороку[2].

Поширення та місця існування[ред. | ред. код]

Поширений в південно-західній та південній Європі, в західній Азії аж до Ірану, в Африці південніше Сахари. Для північної Європи та України зокрема, птах рідкісний залітний, спостерігався на острові Зміїному. Середовище існування — світлий ліс, узлісся[3].

Живлення[ред. | ред. код]

Комахоїдний птах, здобич полює на землі. Також вживає волосатих гусениць, котрим іноді відриває волоски, та дрібних плазунів.

Розмноження[ред. | ред. код]

Гніздовий паразит, підкладає яйця до гнізд воронових, найбільше — до сорок, в Африці також до шпакових. Під час підкладання яєць самець відволікає господарів гнізда, аби дати можливість самці безперешкодно зробити підміну. Самка може знести до 18 яєць за період розмноження. Пташенята подібні до потомства господарів, імітують їх писк. Покидають гніздо через 18 днів, але ще 25-59 днів їх годують прийомні батьки[4].

Особливості поведінки[ред. | ред. код]

Вчені проводили експерименти з сороками та зозулями чубатими: після того, як зозуля чубата підклала яйце сорокам, вчені забрали його і зозуля, за таке ставлення, знищила всю кладку сороки. Цим зозуля дає собі ще один шанс на відкладання яєць, до цих самих сорок, коли вони зроблять другу спробу вивести потомство. Також відомі випадки, коли зозулі знищують перші кладки своїх «господарів», якщо самі ще не готові до відкладання яєць[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  2. Зозуля чубата Clamator glandarius. (Хохлатая кукушка. Great Spotted Cuckoo.). http://aves.land.kiev.ua/. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 8 червня 2020. 
  3. Птахи України. Зозуля чубата. http://birdlife.org.ua/. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 8 червня 2020. 
  4. Зозуля чубата (Clamator glandarius, хохлатая кукушка). https://bird-ukraine.pp.ua/. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 8 червня 2020. 
  5. Атамась Наталія. Пташина історія. Скандали, інтриги і мистецтво виживання/ Наталія Атамась.-К.:Віхола, 2021.-320 ст.:іл.-(Наукпоп) ISBN 978-617-7960-22-4

Посилання[ред. | ред. код]