Зозуля індокитайська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зозуля індокитайська
Індокитайська зозуля (Черрапунджі, Мегхалая, Індія)
Індокитайська зозуля (Черрапунджі, Мегхалая, Індія)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Зозулеподібні (Cuculiformes)
Родина: Зозулеві (Cuculidae)
Рід: Hierococcyx
Вид: Зозуля індокитайська
Hierococcyx nisicolor
(Blyth, 1843)
Синоніми
Cuculus nisicolor
Cuculus fugax nisicolor
Hierococcyx fugax nisicolor
Посилання
Вікісховище: Hierococcyx nisicolor
Віківиди: Hierococcyx nisicolor
МСОП: 22734046
NCBI: 1463996

Зозу́ля індокитайська[2] (Hierococcyx nisicolor) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae)[3]. Мешкає в Гімалаях і Південно-Східній Азії. Раніше вважався підвидом ширококрилої зозулі[4][5].

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Індокитайські зозулі гніздяться на сході Гімалаїв, в Північно-Східній Індії, на півночі Індокитаю, в Південному і Південно-Східному Китаї, зокрема на острові Хайнань. Взимку частина популяції мігрує на південь Індокитаю, на Малайський півострів, Суматру, Калімантан, на захід Яви та на сусідні острови. Популяції Індокитаю і Хайнаню не мігрують.

Індокитайські зозулі живуть у вологих тропічних лісах, в садах і на плантаціях. Зустрічаються на висоті від 600 до 2800 м над рівнем моря. Живляться переважно комахами. Індокитайським зозулям притаманний гніздовий паразитизм. Вони підкладають яйця в гнізда різних видів птахів, зокрема малих алікорто і малих нільтав.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Hierococcyx nisicolor. Архів оригіналу за 17 вересня 2021. Процитовано 9 січня 2022.
  2. Hierococcyx nisicolor у базі Avibase.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 09 січня 2022.
  4. B.F. King. The Hierococcyx fugax, Hodgson's Hawk Cuckoo, complex. „Bulletin of the British Ornithologists’ Club”. 122 (1), ss. 74–80, 2002 [] Помилка: {{Lang}}: немає тексту (допомога). 
  5. M.D. Sorenson & R.B. Payne: Molecular systematics: cuckoo phylogeny inferred from mitochondrial DNA sequences. W: Robert P. Payne: The Cuckoos. Oxford: Oxford University Press, 2005, ss. 68–94. ISBN 0198502133.  [] Помилка: {{Lang}}: немає тексту (допомога)