Зозів (Липовецький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Зозів
Зозов герб.jpg
Герб Зозова
Zoziv 01.jpg
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Липовецький район
Рада/громада Зозівська сільська рада
Код КОАТУУ 0522281401
Основні дані
Засноване 1552[1]
Населення 1883
Площа 8,15 км²
Густота населення 231,04 осіб/км²
Поштовий індекс 22526
Телефонний код +380 4358
Географічні дані
Географічні координати 49°19′03″ пн. ш. 29°00′50″ сх. д. / 49.31750° пн. ш. 29.01389° сх. д. / 49.31750; 29.01389Координати: 49°19′03″ пн. ш. 29°00′50″ сх. д. / 49.31750° пн. ш. 29.01389° сх. д. / 49.31750; 29.01389
Середня висота
над рівнем моря
279 м
Водойми Пастушенко, Ревуха
Місцева влада
Адреса ради 22525, Вінницька обл., Липовецький р-н, с. Зозів, вул. Леніна, 26, тел. 3-73-73
Карта
Зозів. Карта розташування: Україна
Зозів
Зозів
Зозів. Карта розташування: Вінницька область
Зозів
Зозів
Мапа

Зозів у Вікісховищі?

Зо́зів — село в Україні, в Липовецькому районі Вінницької області. Населення становить 1883 особи. Біля села бере початок річка Соб та протікає Пастушенко.

Історія[ред. | ред. код]

Перше поселення у верхів'ях річки Соб археологи датують ще початком нашої ери, але близькість до зручного для кочівників Чорного шляху на вододілі басейнів Дніпра та Південного Бугу не давала змогу землеробам мирно обробляти тутешні чорноземи.

Перша письмова згадка про населений пункт з назвою Дчозів відноситься до 10 грудня 1518 р., коли С. Кошка купив це село в А. Бушминського. Про спустошливі татарські напади розповідають легенди, та й письмова згадка про Зозів 1552 року не випадково називає його «пустим селищем». Він фіксується як пристанище болохівців — попередників козацтва, яке в цей час формується у верхів'ях Собу.

Надалі козаки-болохівці потрапили в кабалу землевласників Кошчичів. У 1586 році вони спродали це «пусте селище» князю Яношу Острозькому, за якого управляли старости Ердан, Доманевський та інші. Новозаселений Зозів у 1622 році згадується як «наново фундований». Був він у ті часи вже містечком, яке нараховувало 240 домів і мало замок.

У період Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького місцевість належала до Липовецької сотні Кальницького (Вінницького) полку. Серед її козаків були і зозівчани (наприклад, Гордій Жодзовський, себто Зозівський). Малочисельна сторожа замку не могла вберегти містечко як від Кримського хана, так і від походу 1653 р. польського гетьмана Стефана Чарнецького. Вже наступного року «Чюзов» згадується у числі «пустих городов» Вінницького полку і майже століття занепадає.

У XVII—XVIII ст. поселення належало знатним польським магнатам Домініку Заславському, Сангушкам, Любомирським, судді Михайлу Грохольському.

У 1745 році була закладена церква Втілення Ісуса Христа (пізніше — Преображення Господнього), яка на всю округу славилася чудотворною іконою Діви Марії. У третій чверті століття, при великій кількості народу здійснювали службу Божу священослужителі Андрій Григорович, Василь Шумилевич, Іоанн Дятолович. З 1780 року при Зозівській церкві утворили духовний суд для всіх деканатів Брацлавської єпархії греко-католицької церкви, а з 1783 року офіціалом (главою митрополичого уряду) призначений зозівський парох Іван Любинський.

Освіта[ред. | ред. код]

У селі працює загальноосвітня школа та Зозівський професійний аграрний ліцей (єдиний заклад середньої професійної освіти в Липовецькому районі).

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Братська могила воїнів загиблих у боях за с. Зозів.

Герб села[ред. | ред. код]

На гербі села зображений дзвін, що вписаний в зображення зубчастої шестерні — символу села, що пишається своїм профтехучилищем. Дзвін — це пам'ять про події, коли дзвін бив на сполох про нашестя монголо-татар. Той тривожний «созив» з роками трансформувався у сучасне звучання назви села.[2]

Відомі уродженці[ред. | ред. код]

Народились

Поховані

Галерея[ред. | ред. код]

.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]