Зола виносу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зола виносу спалювання вугілля.

Зола́ ви́носу — зола сухого відбирання, у пилоподібному стані, яка утворюється в результаті спалювання твердого палива. Зола виносу утворюється як результат спалювання твердого палива, потім вона вловлюється електрофільтрами і в сухому стані її відбирають за допомогою золовідбірника на виробничі потреби. В іншому випадку вона йде зі шлаком і водою на золовідвал.

Застосування[ред. | ред. код]

Являє собою тонкодисперсний матеріал з дуже дрібними частинками, що дозволяє використовувати її без додаткового помелу.

  • Для того щоб поліпшити властивості важких бетонів. Зола виносу використовується при виготовленні як збірних залізобетонних конструкцій, так і монолітних. Зола виносу використовується в трьох напрямках: замість частини піску, як самостійний компонент (активний мікронаповнювач) і замість частини цементу.
  • При виробництві легких бетонів. При підготовці основи автодоріг використовуються малоцементні бетони. Зола виносу також використовується в шлакосилікатних бетонах, які застосовують для ремонту доріг, аеродромів, мостів, а також при влаштуванні підлог, стійких до кислоти, в хімічних цехах, тваринницьких комплексах, металургійних виробництвах, які працюють з агресивними середовищами.
  • Введення золи виносу в пінобетонну суміш для підвищення агрегативной стійкості суміші в період між початком і закінченням схоплювання цементного тіста. Таким чином, запобігає переміщення компонентів і попереджається негативний вплив на формування структури.

Див. також[ред. | ред. код]

  • Техногенні родовища
    • Зола
    • Шлак
    • Золошлакова суміш
      • Компоненти зол і шлаків
        • Немагнітна мінеральна фракція
        • Магнітна мінеральна фракція
          • Мікросфери магнетитові
          • Гранули феросиліція

Література[ред. | ред. код]

  • ДСТУ Б В.2.7-205:2009 «Будівельні матеріали. Золи-виносу теплових електростанцій для бетонів. Технічні умови» (Розробник: НТК Будстандарт; Затверджено: Мінрегіонбуд України, наказ від 22.12.2009 р. № 652; Документ замінює: ГОСТ 25818-91)
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.

Інтернет-ресурси[ред. | ред. код]