Золотарівка (Попаснянський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Золотарівка
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Попаснянський
Рада/громада Білогорівська селищна рада
Код КОАТУУ 4423855302
Основні дані
Засноване 1900
Населення 631
Площа 3,643 км²
Густота населення 173,21 осіб/км²
Поштовий індекс 93312
Телефонний код +380 6474
Географічні дані
Географічні координати 48°52′36″ пн. ш. 38°16′09″ сх. д. / 48.87667° пн. ш. 38.26917° сх. д. / 48.87667; 38.26917Координати: 48°52′36″ пн. ш. 38°16′09″ сх. д. / 48.87667° пн. ш. 38.26917° сх. д. / 48.87667; 38.26917
Середня висота
над рівнем моря
175 м
Місцева влада
Адреса ради 93310, Луганська обл., Попаснянський р-н, смт. Білогорівка, вул. Центральна 1, тел. 2-14-66
Карта
Золотарівка. Карта розташування: Україна
Золотарівка
Золотарівка
Золотарівка. Карта розташування: Луганська область
Золотарівка
Золотарівка
Мапа

Золотарі́вка — село в Україні, в Попаснянському районі Луганської області. Населення становить 631 осіб. Орган місцевого самоврядування — Білогорівська селищна рада.

Історія[ред. | ред. код]

За даними 1859 року тут існувало 2 поселення:

  • Золотареве (Банівка, Вищій Сурів Яр), панське село, вгорі Сурова Яру, 16 господ, 121 особа;
  • Нововасилівка (Вищій Сурів Яр, Банівка), панське село, вгорі Сурову Яру, 17 господ, 141 особа.[1]

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 82 людей[2].

17 вересня 2014-го біля мосту поблизу села Золотарівка Попаснянського району, в напрямку до міста Сіверськ, було виявлено тіло чоловіка з простреленою головою. Ним виявився підполковник міліції Віталій Петренко, якого 8 липня 2014 року було викрадено терористами у Лисичанську.

Персоналії[ред. | ред. код]

Також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел (По сведениям 1859 года). 42 выпуска - Санкт-Петербург.: издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1861-1885.
  2. Мартиролог. Луганська, ст. 385—386

Посилання[ред. | ред. код]