Золота вуличка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Золота вуличка
Чехія Чехія
чеськ. Zlatá ulička
Золота вуличка
Золота вуличка
Населений пункт Прага
Місцевість Градчани
Назва на честь goldbeaterd
Загальні відомості
Координати 50°05′31″ пн. ш. 14°24′14″ сх. д. / 50.09222000002777264° пн. ш. 14.40389000002777919° сх. д. / 50.09222000002777264; 14.40389000002777919Координати: 50°05′31″ пн. ш. 14°24′14″ сх. д. / 50.09222000002777264° пн. ш. 14.40389000002777919° сх. д. / 50.09222000002777264; 14.40389000002777919
Поштові індекси 119 00
Зовнішні посилання
Мапа
CMNS: Золота вуличка у Вікісховищі

Золота вуличка або Золота вулиця — вулиця, що розташована в Празькому Граді, в Празі, Чехії. Вона є найменшою вулицею чеської столиці. Ширина вулиці складає лише 1 метр. Особливістю Золотої вулички є маленькі різнокольорові двоповерхові будиночки розташовані обабіч вузької дороги. Побудована в стилі маньєризму в кінці XVI століття.

Історія[ред. | ред. код]

Рудольф II

В 1597 році богемський імператор Рудольф II вирішив наділити житлом поруч із фортецею стрільців, що охороняли споруду. Місця для будівництва житла було дуже мало, а сімей стрільців, що потребували житла аж двадцять чотири. Як наслідок, побудовані будинки були дуже малими. Ці маленькі житлові приміщення були побудовані з каменю, деревини та землі. Умови проживання були жахливими: по воду мешканці були змушені ходити до фонтану, а туалет для всіх мешканців вулички був лише один. Водопровід був прокладений лише у 1877 році.

Близько 1657 року на вулиці налічувалося вже лише 14 будинків. Потреба у лучниках відпала, і населення Золотої вулички почало змінюватися. До ХХ століття на вуличці мешкали ремісники, а також празька біднота.

У будинку № 27 проживав цілитель, а у № 16 була корчма.

Франц Кафка проживав на Золотій вуличці в 1917 році

В 1916–1917 роках, в будинку номер 22 мешкав відомий чеський письменник Франц Кафка. Тут він працював над своєю збіркою «Сільський лікар». Зараз у цьому будинку відкрита книжкова крамниця. Франтішек Халас та Вітезслав Нєзвал — чеські поети, теж проживали на Золотій вуличці. Ярослав Сайферт — нобелівський лауреат з літератури мешкав у будиночку № 6. Празька пророчиця Мадам де Фаб (була вбита Гестапо за те, що передбачила кінець нацизму), проживала у будинку № 14, позначеному знаком, що зображує кішку, сову і кришталеву кулю.

З 1918 року перебудову вулички було заборонено.

Під час Другої Світової війни будинки використовувалися як житлова площа. В 50 роках ХХ століття на вулиці проживали останні мешканці. В1953 році будинки на Золотій вуличці викупила Канцелярія Президента.

Ярослав Сайферт

Легенди[ред. | ред. код]

Золота вуличка має таку назву тому, що на ній, за легендою, жили алхіміки. Вони не тільки намагалися віднайти еліксир вічного життя — філософський камінь, але й хотіли навчитися перетворювати будь-який метал в золото.

Насправді, ніякі алхіміки на Золотій вуличці не жили. Щоправда, існує реальна історія про доктора філософії Уле, що проживав на вулиці в XIX столітті й проводив таємні експерименти в своєму будинку. Одного разу в помешканні Уле здійнялася пожежа. Пізніше його знайшли мертвим із жовтим каменем в руках. Доведено, що то було золото. Звідки воно взялося у його будинку не відомо досі[1].

За іншою версією, назва вулиці така тому, що там жили чеканники золотих монет.

Наші дні[ред. | ред. код]

Сьогодні в будинках на Золотій вуличці знаходяться сувенірні крамниці з гaлереями та експозиціями. З 1 квітня 2010 року до 1 травня 2011 року Золота вуличка була закрита на ремонт. Зараз вона відновила свою роботу.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 28 березня 2015. Процитовано 6 квітня 2015. 

Джерела[ред. | ред. код]