Золота сицилійська булла
| Золота сицилійська булла | |
| Дата створення / заснування | 26 вересня 1212 |
|---|---|
 | |
| Дата й час | 26 вересня 1212 |
| У збірках | Documents from the National Archive of the Czech Republicd |
| Учасник(и) | Фрідріх II |
 Золота сицилійська булла у Вікісховищі | |
Золота сицилійська булла (чеськ. Zlatá bula sicilská, лат. Bulla Aurea Siciliæ) — три документи, що являють собою єдине ціле[1], дані 26 вересня 1212 року в Базелі римським (германським) королем Фрідріхом II Гогенштауфеном, який одночасно був королем Сицилійським[2] (майбутнім імператором Священної Римської імперії) королю Чехії Пржемислу Оттокару I, а також дарували ряд привілеїв. Назву отримала через те, що документи були скріплені золотою печаткою короля Сицилії із зображенням бика (лат. bula).
Історія створення документа[ред. | ред. код]
Вже один із предків Пржемисла Оттокара I, Вратислав II (1035—1092), був 15 червня 1085 коронований як чеський король у Празі трирським архієписком[en] Егільбертом. Однак, цей титул не був спадковим. Тільки онук Вратислава, Владислав II (близько 1110 — 1174), зміг в 1158 отримати королівський титул, але йому не вдалося забезпечити його для свого спадкоємця Фрідріха (Бедржиха).
15 серпня 1198 року за рішенням Філіпа Швабського, син Владислава II Пржемисл Оттокар I, який підтримав Філіпа у боротьбі за імперську корону, був коронований у Майнці як король Чехії. З цієї нагоди Чехії було надано низку привілеїв. Сам документ, у якому було записано привілеї, не зберігся, але його відгомони можна знайти в Золотій сицилійській буллі[3]. Згідно з отриманими привілеями, влада короля в Чехії стала спадковою. Крім того, за королем закріплювалося також право світської інвеститури на призначення чеських єпископів[4][5].
Пізніше, вміло використовуючи боротьбу за титул імператора Священної Римської імперії між Вельфами та Гогенштауфенами, йому вдалося розширити свої привілеї. У 1211 році Пржемисл Оттокар серед кількох імперських князів очолив коаліцію, яка повстала проти імператора Оттона IV Брауншвейгського, спираючись на авторитет папи і короля Франції Філіпа II Августа. У результаті королем Німеччини на зборах князів у Нюрнберзі було обрано короля Сицилії Фрідріха II Гогенштауфена. На початку 1212 він прибув до імперії, де кількість його прихильників поступово зростала. Під час цієї подорожі він став винагороджувати найбільш відданих прихильників, до яких увійшли та Перемисл Оттокар зі своїм братом, маркграфом Моравії Владиславом Генріхом[6].
26 вересня 1212 року у Базелі Фрідріх II видав Пржемислу Оттокару I та Владиславу Генріху три документи, які були скріплені золотою печаткою короля Сицилії із зображенням бика (лат. bula). Через цей друк ці документи увійшли в історію як «Золота сицилійська булла»[6]. Оскільки в імперії в ті часи не існувало особливого друку, Фрідріх II використовував для документів, що видаються ним, особистий друк[7]. Всі ці документи доповнюють один одного, по суті є єдиним цілим. Ймовірно, чорновий варіант його було створено у Чехії, проте не зберігся.
Зміст документа[ред. | ред. код]
На титульному аркуші булли написано латиною: «Fredericus divina favente clementia Romanorum imperator electus et semper augustus, rex Sicilie, ducatus Apulie et principatus Capue»[8]. Золота сицилійська булла в першу чергу регулювала становище чеського короля, і взаємини чеської держави та Священної Римської імперії[9]. Крім того, Перемисл Оттокар отримав підтвердження королівського титулу для себе і для свого потомства, підтвердження вільного вибору королів Чехії, а також право світської інвеститури для єпископів Праги та Оломоуца, встановлювалися межі королівства, визнавався повний суверенітет князів у їхніх володіннях, узаконювала війни між феодалами, і заборонялося містам укладати союзи[10]. Брат Перемисла Оттокара, Владислав Генріх, отримав підтвердження свого становища маркграфа Моравії, васала короля Чехії[11].
Відповідно до булли, Чехія та Моравія стали неподільною державою у складі Священної Римської імперії. Король Чехії тепер не призначався імператором, а був зобов'язаний відвідувати засідання рейхстагу, що проходять поблизу чеського кордону. Крім того, король Чехії ставав одним з курфюрстів, які обирали імператора, і був зобов'язаний забезпечити обраного імператора 300 охоронцями для супроводу його в Рим для коронації.
Надалі — в Золотій буллі, даній імператором Карлом IV, який одночасно був королем Чехії, права чеської корони було розширено, а землі держави було виведено з юрисдикції Священної Римської імперії[джерело?].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ліхтей, Ігор Михайлович (2012). “Золота булла сицилійська” як дискусійне питання чеської історіографії. Науковий вісник УжНУ (укр.). Процитовано 24 квітня 2023.
- ↑ Шарый, Андрей; Вагнер, Александра (2 жовтня 2012). Золотая булла как гордость святой чешской короны. Радио Свобода (рос.). Процитовано 24 квітня 2023.
- ↑ Vaníček Vratislav. Velké dějiny zemí Koruny české II. — P. 586.
- ↑ Žemlička Josef. Počátky Čech královských 1198-1253. — P. 91—92.
- ↑ Vaníček Vratislav. Velké dějiny zemí Koruny české II. — P. 85—86.
- ↑ а б Žemlička Josef. Počátky Čech královských 1198-1253. — P. 103—104.
- ↑ Wihoda Martin. Zlatá bula sicilská. — P. 44—52.
- ↑ Фридрих по благодати Божией избранный Римский император и август, король Сицилии, герцог Апулии и князь Капуи.
- ↑ Veselý Zdeněk. Dějiny českého státu v dokumentech. — P. 48—49.
- ↑ Сицилийская булла и Золотая булла Карла IV – драгоценные страницы чешской истории. Radio Prague International (рос.). 4 червня 2018. Процитовано 24 квітня 2023.
- ↑ Wihoda Martin. Zlatá bula sicilská. — P. 68.
Література[ред. | ред. код]
- Žemlička Josef. Přemysl Otakar I. Panovník, stát a česká společnost na prahu vrcholného feudalismu. — Praha : Nakladatelství Svoboda, 1990. — 361 p. — ISBN 80-205-0099-5.(чеськ.)
- Wihoda Martin. Zlatá bula sicilská. Podivuhodný příběh ve vrstvách paměti. — Praha : Argo, 2005. — 316 p. — ISBN 80-7203-682-3.(чеськ.)
- Vaníček Vratislav. Velké dějiny zemí Koruny české II. 1197-1250. — Praha : Paseka, 2000. — 582 p.(чеськ.)
- Žemlička Josef. Počátky Čech královských 1198-1253. — Praha : Nakladatelství Lidové noviny, 2002. — 964 p. — ISBN 80-7106-140-9.(чеськ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Золота сицилійська булла. Оригінал (латинь) та переклад на чеську мову. České sněmy. Архів оригіналу за 23 грудня 2010. Процитовано 15 жовтня 2010.
|
