Золотий вік (балет)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Золотий вік (Золота доба) — балет Д. Шостаковича, написаний в 1929–1930 роках зі лібрето Олександра Івановського (оригінальна назва лібрето — «Динаміада»).[1].

Лібрето[ред.ред. код]

Балет складається з 3 дій в 6 картинах. В оригінальному лібрето дія розгортається на Заході в якійсь капіталістичній країні під час промислової виставки «Золотий вік», куди прибуває радянська футбольна команда. В одного з футболістів закохується танцівниця — Діва, що грає проти «фашистів». Радянські футболісти виграють матч, їх заарештовує ворожа поліція, але в результаті тріумфально звільняє пролетаріат.

У 1982 році Ісаак Глікман і Юрій Григорович написали нове лібрето. Дію було перенесено в Радянський союз часів НЕПа, місцем дії став ресторан «Золотий вік». Позитивний герой Борис і негативний непман мес'є Жак (Яшка) борються за любов безпартійної Ріти[2].

Історія постановки[ред.ред. код]

«Золотий вік» був закінчений у жовтні 1929 року і вперше поставлений в Державному академічному театрі опери та балету в сезоні 1930–1931[3]. Постановкою керували молоді хореографи Василь Вайнонен і Леонід Якобсон, головні партії виконували Леонід Лавровський, Вахтанг Чабукіані, Костянтин Сергєєв, Олена Люком, Ольга Йордан, Ольга Мунгалова, Галина Уланова. Балет включав ряд західних «буржуазних» танців (канкан, фокстрот, танго, чечітка), а також сцени боксу, гри в карти і футбольного матчу. Всього було представлено 10 вистав у 1930 році і 8 — у 1931, після чого балет був знятий з репертуару через численні негативні відгуки преси[1][3]. Пізніше на «Золотий вік» серед інших творів Шостаковича преса навісила ярлик «формалізму».

Цікавою була також постановка «Золотого віку», здійснена у 1930 році хореографом Євгеном Вігільовим у Київському оперному театрі, але після двох вистав постановка була заборонена за експериментування.[4]

З 1982 по 1995 рік балет у постановці Григоровича йшов у Большому театрі. У ньому танцювали Наталія Бессмертнова, Гедімінас Таранда, Ірек Мухамедов[5]. У 2006 році у Большому театрі балет був знову поставлений Григоровичем, а в Маріїнському театрі «Золотий вік» пройшов в хореографії Ноа Гелбера (США) за лібрето Костянтина Учителя.

Фортепіанна сюїта[ред.ред. код]

В 1930 році автор склав однойменну фортепіанну сюїту, позначену як op.22-а, до якої увійшли чотири номери:

  1. Інтродукція(Allegro non troppo)
  2. Adagio
  3. Полька (Allegretto)
  4. Танець

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]