Золототисячник звичайний
Золототисячник звичайний | |
---|---|
Біологічна класифікація | |
Царство: | Рослини (Plantae) |
Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
Клада: | Айстериди (Asterids) |
Порядок: | Тирличецвіті (Gentianales) |
Родина: | Тирличеві (Gentianaceae) |
Рід: | Золототисячник (Centaurium) |
Вид: | Золототисячник звичайний (C. erythraea)
|
Біноміальна назва | |
Centaurium erythraea |
Золототи́сячник звичайний[1][2] (Centaurium erythraea Rafn., Centaurium umbellatum Gilib.) — дворічна рослина родини тирличевих (Gentianaceae).
Древні греки називали цю рослину кентаврою. Але з падінням Римської імперії про назву забули. І лише в середні віки монахи розпустили чутку, що соком чудодійної рослини за сто золотих вони виліковують хворих. Звідси і пішла назва центавріум (по-латинськи — сто— «центум» і золото— «аурум»). У нас цю рослину називають ще цинторією, центурією, сардушником, семимсильником.
Золототисячник малий — дворічна рослина. Стебло пряме, чотиригранне, заввишки 20—40 см. Листки цілокраї, голі, нижні зібрані в прикореневу розетку, стеблові — супротивні, довгасто-овальні. Квітки рожеві, іноді білі, зібрані на верхівці стебла в щиткоподібне суцвіття. Цвіте в червні — липні.
Природно поширений у Європі, Марокко, на заході Азії. Інтродукований у Північній і Південній Америках, Австралії й Новій Зеландії[3].
Росте на луках, лісових галявинах і галявинах, між чагарниками, на узліссях, як бур'ян на полях.
З лікувальною метою використовують траву. Вона містить алкалоїди, з яких переважає гекціанін (еритрицин), глікозиди (еритаурин, еритроцентаурин), вітамін С, олеанолеву і сліди нікотинової кислот, смолу, дубильні речовини, віск, цукри та інші речовини,
У медичній практиці в основному використовують спиртову настойку золототисячника для збудження апетиту і посилення діяльності шлункового тракту, при диспепсії, гастритах. Рекомендують його при підвищеній кислотності шлункового соку, хворобах печінки і жовчних шляхів. Використовується в гомеопатії.
Розмножують насінням і вегетативно (поділом куща). Насіння після стратифікації висівають рано навесні з міжряддями 20—25 см. Сходи з'являються через 2—3 тижні. Догляд у вегетаційний період полягає в розпушенні ґрунту та видаленні бур'янів. На чистих грядках золототисячник добре кущиться.
При вегетативному розмноженні кущі, поділені на 2—4 частини, висаджують на відстані 25 см один від одного. Дуже важливо попервах поливати ділянку.
Збирають надземну частину на початку цвітіння, коли листки в прикореневій розетці ще не почали жовкнути і засихати. Рослини зрізують біля кореня так, щоб захопити прикореневу розетку. Потім тонким шаром розкладають, підсушують, а згодом зв'язують у невеличкі пучки і розвішують до остаточного висихання.
- ↑ Centaurium erythraea // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987.
- ↑ Centaurium erythraea Rafn in [[Plants of the World Online]]. Kew Science. Архів оригіналу за 4 червня 2019. Процитовано 22.01.2021.
{{cite web}}
: Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка)
- Золототисячник звичайний [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] //Фармацевтична енциклопедія
- Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины : справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
- Лікарські рослини: енциклопедичний довідник / Відп.ред. А. М. Гродзінський. — К.:Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — 544 с: ISBN 5-88500-055-7