Золотухін Борис Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Борис Олександрович Золотухін
Народження 7 лютого 1922(1922-02-07)
Ізюм
Смерть 7 травня 1997(1997-05-07) (75 років)
Санкт-Петербург
Поховання Смоленське православне кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ штурмова авіація
Освіта Московський державний технічний університет імені Баумана
Роки служби 1940—1946
Партія КПРС
Звання CCCP air-force Rank major infobox.svg Майор авіації
Формування 502-й шап
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Олександра Невського Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня
Орден Червоної Зірки
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «40 років перемоги у ВВВ» Медаль «50 років перемоги у ВВВ»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»

Бори́с Олекса́ндрович Золоту́хін (7 лютого 1922 — 7 травня 1997) — радянський військовий льотчик, у роки Другої світової війни — командир ескадрильї 502-го штурмового авіаційного полку 214-ї штурмової авіаційної дивізії 15-ї повітряної армії, капітан. Герой Радянського Союзу (1945).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в місті Ізюм, нині Харківської області, в родині залізничника. Українець. У 1949 році закінчив середню школу й, одночасно, аероклуб.

У лавах РСЧА з вересня 1940 року. У 1942 році закінчив Ворошиловградську військову авіаційну школу пілотів імені Пролетаріату Донбасу, яка була евакуйована до Казахстану.

Учасник німецько-радянської війни з липня 1942 року. Воював на Закавказькому, Північно-Кавказькому, Брянському, Прибалтійському та 2-му Прибалтійському фронтах. Бойовий шлях сержант Б. О. Золотухін розпочав пілотом 765-го штурмового авіаційного полку. З січня 1943 і до кінця війни — льотчик, командир ланки, командир ескадрильї 502-го штурмового авіаційного полку. Член ВКП(б) з 1943 року.

До середини лютого 1945 року капітан Б. О. Золотухін здійснив 127 бойових вильотів на штурмовикові Іл-2 на штурмовку живої сили і військової техніки супротивника.

Після закінчення війни ще деякий час продовжував військову службу в частинах ВПС СРСР. У 1946 році майор Б. О. Золотухін, за станом здоров'я, вийшов у запас.

У 1952 році закінчив Московське вище технічне училище імені М. Баумана. Працював у дослідницькому конструкторському бюро заступником головного інженера заводу.

Мешкав у Санкт-Петербурзі, де й помер. Похований на Смоленському кладовищі.

Нагороди і почесні звання[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 серпня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, капітанові Золотухіну Борису Олександровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 4193).

Також нагороджений трьома орденами Червоного Прапора (23.03.1943, 19.02.1945, 23.03.1945), орденом Олександра Невського (28.10.1944), двома орденами Вітчизняної війни 1-го (02.06.1944, 11.03.1985) та одним 2-го (24.09.1943) ступенів, орденом Червоної Зірки (01.10.1943) і медалями.

Посилання[ред. | ред. код]