Перейти до вмісту

Золочівка (Дубенський район)

Координати: 50°31′1″ пн. ш. 25°12′56″ сх. д. / 50.51694° пн. ш. 25.21556° сх. д. / 50.51694; 25.21556
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Золочівка
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район Дубенський район
Тер. громада Боремельська сільська громада
Код КАТОТТГ UA56040030040021879
Основні дані
Засноване 1545
Населення 379 (01.01.2018)
Площа 13,628 км²
Густота населення 31,99 осіб/км²
Поштовий індекс 35211
Телефонний код +380 3637
Географічні дані
Географічні координати 50°31′1″ пн. ш. 25°12′56″ сх. д. / 50.51694° пн. ш. 25.21556° сх. д. / 50.51694; 25.21556
Середня висота
над рівнем моря
211 м
Водойми річка Берег
Найближча залізнична станція Дубова Корчма
Відстань до
залізничної станції
8 км
Місцева влада
Адреса ради 35210, Рівненська обл., Дубенський район, с. Боремель, Першотравнева,64
Карта
Золочівка. Карта розташування: Україна
Золочівка
Золочівка
Золочівка. Карта розташування: Рівненська область
Золочівка
Золочівка
Мапа
Мапа

CMNS: Золочівка у Вікісховищі

Зо́лочівка — село в Україні у Боремельській сільській громаді Дубенського району Рівненської області. Населення становить 379 осіб.

Географія

[ред. | ред. код]

У селі бере початок річка Берег.

Розташування

[ред. | ред. код]

Золочівка — село розташоване на межі із Волинською і Рівненською областями: за 100 кілометрів від міста Рівного, за 30 км — від Луцька, за 9 км від залізничної станції. Координати: 50˚31′ північної широти, 25˚13′ східної довготи; висота над рівнем моря: 211 м. Загальна площа села — 325 га.

Рельєф

[ред. | ред. код]

Місцевості

[ред. | ред. код]

Історія

[ред. | ред. код]

Археологічні знахідки

[ред. | ред. код]

Археологічні розкопки, проведені у кінці XIX ст. біля сусідніх сіл Радомишля до Баківець, дають підстави стверджувати, що на цій території проживали люди з часів Київської Русі.

Російський період

[ред. | ред. код]

Село під назвою Злочівка вперше згадане в документі «Ревізія Луцького замку 1545 року», як власність панів Злочевських Земка і його брата і відносилась до городні нижнього Луцького замку. Другий документ теж від 1545 року знаходимо у книзі «Торгівля на Україні XIV — середини XVII ст. Волинь і Наддністрянщина». У книзі 255 документів, які відтворюють тогочасну економіку, торгівлю, ділову мову. Тут три рази згадується село Золочівка. У документах 1561 і 1562 рр. Золочівка виступає як власність Яна Монтовича-Коблинського. За реєстром поборовим Луцького повіту з 1570 року — то була власність Прусиновських.

Село на російській карті 1873 року

Золочівка — колишнє державне та власницьке село при річці Берег, належало до Боремельської волості Дубенського повіту Волинської губернії з центром у містечку Боремель. У кінці XIX століття в Золочівці нараховувалось 106 дворів і 848 жителів, а в 1911 році — 141 дім і 1000 жителів. У селі була православна церква, костел, 2 постоялих будинки, млин — 10 000 пудів річного перемолу. Зі спогадів старожилів дізнаємось, що з кінця 30-х років XX ст. село населяли не тільки українці, а й чехи, поляки, німці, євреї. У селі збудовано ще одну церкву — Дім молитви євангельських християн баптистів. Село пережило Першу і Другу світові війни, які не раз перетворювали його на руїну. Але його населення все-таки зберегло рідну мову, культуру та традиції. У сімнадцятих роках XVIII ст. у Золочівці була відкрита школа. Спочатку була чотирирічною. Окремого приміщення під школу не було, тож заняття проводились у приватних будинках заможних селян.[1]

Друга світова війна

[ред. | ред. код]
Село та околиці на німецькій карті 1941 року

Повоєнний період

[ред. | ред. код]

1 вересня 1975 року гостинно відкрило двері нове приміщення восьмирічної школи, розрахованої на 200 дітей. У 50-тих роках у Золочівці у невеликій хатині на Простій дорозі (так називається по-сільському Центральна вулиця) відкрито медичний пункт. У 80-х роках — обладнано нове приміщення медпункту.

Незалежна Україна

[ред. | ред. код]

22 червня 2000 року рішенням Рівненської обласної ради № 174 «Про утворення Золочівської сільської ради» утворено Золочівську сільську раду з адміністративним центром в селі Золочівка. До її складу включено села: Золочівка та Ниви-Золочівські. Територія сільської ради займає північно-західну частину Демидівського району і становить 7065,8 га.

27 серпня 2000 року село урочисто відзначило своє 455-річчя, а місцева школа — 25-ти річний ювілей, презентовано фільм Михайла Юхти «Моє рідне село».

29 серпня 2010 року Золочівка відсвяткувала свою 465 річницю.

У 2013 році 5 травня церква Євангельських християн-баптистів відсвяткувала 10-ти річний ювілей.

13 жовтня 2013 року Свято-Покровська церква у с. Золочівка відзначила своє 80-ти річчя.

у 2022 році Золочівську школу закрили а місцевих дітей перевели до Боремельського ліцею.

Населення

[ред. | ред. код]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 436 осіб.[2]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,54 %
російська 0,46 %

Економіка

[ред. | ред. код]

Підприємства, які орендують земельні частки (паї) на території сільської ради:

  • Товариство з обмеженою відповідальністю «Хавест-агро» — господарство займається вирощуванням зернових та технічних культур;
  • Товариство з обмеженою відповідальністю «Городище» — господарство займається вирощуванням зернових та технічних культур;
  • Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз-Захід» — господарство займається вирощуванням зернових та технічних культур.

Транспорт

[ред. | ред. код]

Автобусне сполучення кожну годину. •Луцьк-Демидівка; Луцьк-Берестечко; Підгайці-Рівне; Рівне-Пашева; Золочівка-Луцьк;

Зв'язок

[ред. | ред. код]

Охорона здоров'я

[ред. | ред. код]

Освіта

[ред. | ред. код]

Діє дошкільний навчальний заклад «Лелека»[4]. Школа:Золочівська ЗОШ l-ll ст.

Релігія

[ред. | ред. код]
Церква Покрови Богородиці

Культура

[ред. | ред. код]
  • Геодезичний пункт, який охороняється державою: свідчення цьому є поіржавіла табличка на льосі в обійсті жительки села і закопана металічна труба неподалік — знак про поклади нафти. Координати об'єкта: з півночі Угринів, з півдня Боремель, із заходу Колодежі, зі сходу — Малево: межа Горохівського району Волині і Демидівського Рівненщини.
  • Криниця на обійсті Яциків-Смішків, викопана у 1914 році, воду з якої пив гетьман Павло Скоропадський;
  • Пам'ятник воїнам Великої Вітчизняної війни. Автор пам'ятника — О.Лебедев;
  • Пам'ятний знак «Героям України» (колишній хутір Синякова, на місці загибелі останнього командира УПА-«Північ» «Дубового» (Івана Литвинчука));
  • Меморіальна дошка в пам'ять про останнього командира УПА-«Північ» «Дубового» (Івана Литвинчука)) на приміщенні Золочівської ЗОШ І-ІІ ст.;
  • Польське кладовище;

Відомі люди

[ред. | ред. код]
  • Новосад Максим Сергійович- футболіст * Ярослав Володимирович Лінько — хірург, ортопед, кандидат медичних наук, завідувач клінічним відділенням Інституту хірургії в Києві;
  • Міщук Ростислав Софронович — український філолог та літературознавець. Працював заступником директора Інституту літератури імені Рильського у Києві, автор книги «Проза української літератури XX ст.»;
  • Романюк Микола Ярославович — міський голова м. Луцька;
  • Василь Семенович Бучман — старший науковий співробітник науково-дослідного Інституту гірського лісництва курортів і екології лісу;
  • Капунов Анатолій Іванович — заслужений артист України, соліст хору імені Григорія Вірьовки;
  • Ія Петрівна Карпенко-Присяжнюк — лікар-гінеколог, викладач Луцького медучилища, автор наукової роботи «Сто ситуаційних акушерських задач»;
  • Микола Іванович Мельничук — художник-іконописець, створив картину «Бій під Крутами»;
  • Віра Мефодіївна Горлецька — поліглот, володіє сімома європейськими мовами, працює в Луцьку в Мальтійській службі гуманітарної допомоги;
  • Емілія Трохимівна Цісар — лікар-ларинголог, 40 років працювала в поліклініці при Львівському державному університеті;
  • Ярош Анатолій Петрович — цілитель-костоправ;
  • Віра Лукашівна Мисан-Іващенко, Мирослава Мусіївна Юхта — автори книги «Краса і біль Золочівки»;
  • Михайло Юхта — автор фільму «Моє рідне село»;
  • Народні умільці: Борис Ірина Степанівна (вишивальниця), Малецька Мирослава Геннадіївна (вишивальниця), Савелюк Наталія Віталіївна (бісероплетіння), Перванчук Ганна Петрівна (вишивальниця), Циганюк Юлія Миколаївна (вироби з паперу, бісеру, ниток, мушлі), Тижук Наталія Вельмухамедівна (в'язання), Андрощук Галина (вишивальниця), Циганюк Олександр Володимирович (бджоляр), Бончковський Микола Ярославович.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. http://demidvo.at.ua/index/doshkilna_osvita/0-327 [Архівовано 12 серпня 2020 у Wayback Machine.] Дошкільні навчальни заклади району

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Іващенко В. Л., Юхта М. М. Краса і біль Золочівки. Історико-краєзнавче видання.-Луцьк: Видавництво «Волинська обласна друкарня», 2004.-296 с.

Література

[ред. | ред. код]
  • Березюк О. 80-ти річчя Золочівської церкви відзначали з Владикою / О. Березюк // Вісник Демидівщини. — 2013. — № 42 (18 жовт.). — С.1, 3.
  • Іващенко В., Юхта М. Краса і біль Золочівки: іст.-краєзн. вид. / В. Іващенко, М. Юхта. — Луцьк, 2004. — 296 с.
  • Історія міст і сіл УРСР. Ровенская обл. — К. :УРЕ, 1973. — С. 123.
  • Коханюк Я. Історія «Дому молитви» с. Золочівка / Я.Коханюк. — Луцьк, 2012.
  • Михальчук С. З історії церкви в селі Золочівка / С. Михальчук // Рівненська єпархія: щорічник. — 2003.
  • Теодорович Н. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Т.2. Уезды Ровенский, Острожский, Дубенский / Н. И. Теодорович. — Почаев, 1889. — С. 1040—1042.
  • Циганюк Р. Все життя у шитті і шиття, як життя / Р. Циганюк // Вісник Демидівщини. — 2013. — № 46 (15 листоп.). — C. 1, 5.
  • Циганюк Р. Перші хрестики злякано лягали на печі/ Р. Циганюк // Вісник Демидівщини. — 2013. — № 44 (1 листоп.). — C. 4.