Золочівський повіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Золочівський повіт
пол. Powiat złoczowski
Місто Золочів
Найбільше місто Золочів
Регіон Тернопільське воєводство
Гміни 12 сільських і 3 міські
Офіційна мова польська
Населення
 - повне 118 600 (1931)
 - густота 99
Площа
 - повна 1195 км²
Дата заснування 1867
POL powiat złoczowski map.svg

Золочівський повіт — адміністративна одиниця у складі Австро-Угорщини (Королівство Галичини і Володимирії), ЗУНР, Тернопільського воєводства Другої Польської республіки у 1921—1939 роках, СРСР (1939-1940). Територія сучасного Золочівського району Львівської області.

Адміністративний центр — місто Золочів, населення якого становило близько 15 000 мешканців.

Географія[ред. | ред. код]

Територія становила 1 183 км². Населення — 107 079 осіб.

Знаходився на північному заході воєводства. Межував з Радехівським повітом Тернопільського воєводства на півночі, Бродівським — на північному сході, Зборівським — на південному сході, Перемишлянським — на південному заході та Кам'янецьким — на північному заході.

В складі ЗУНР[ред. | ред. код]

У складі Тарнопільського воєводства[ред. | ред. код]

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Золочівський повіт

1 квітня 1932 р. села Острів і Русилів передані до Золочівського повіту з Кам'янко-Струмилівського повіту Тарнопольського воєводства[1].

1 серпня 1934 р. здійснено новий поділ на сільські ґміни внаслідок об'єднання тогочасних (збережених від Австро-Угорщини) гмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.

Міста (міські ґміни)[ред. | ред. код]

  1. м. Золочів
  2. м. Олесько
  3. містечко Сасів - місто з 1934 р.

Сільські ґміни[ред. | ред. код]

Кількість:

1920-1932 рр. - 85

1932-1934 рр. - 87

1934-1939 рр. - 12

Об'єднані сільські ґміни 1934 року Старі сільські ґміни Кількість
1 Ґміна Бяликамєнь БелзецБяликамєнь (Білий Камінь)Бужек (Бужок)ЧеремошняСоболювка (Соболівка)Ушня 6
2 Ґміна Ґолоґури Ґолоґури (Гологори)Ґолоґуркі (Гологірки)Зашкув (Зашків), Кондратув (Кіндратів)Майдан Ґолоґурскі (Майдан-Гологірський)Мітулін (Митулин)Новосюлкі (Новосілки)Ольшаніца (Вільшаниця)Сцянка (Стінка)Трендовач (Трудовач) 10
3 Ґміна Злочув Бонішин (Бонишин), Городилув (Городилів)Жуліце (Жуличі), Залєсє (Залісся), КняжеЛяцкє МалеЛяцкє ВєлькєПочапи, Хільчице (Хильчиці), Ясьоновце (Ясенівці) 10
4 Ґміна Колтув Верхобуж, Колтув (Колтів)Кругув (Кругів)ОпакіРуда Колтувска (Руда-Колтівська), Хмєльова (Хмелева) 6
5 Ґміна Красне Балучин, Безброди, Борткув (Бортків) (частина), Красне, Куткож (Куткір), Ольшанка Мала (Мала Вільшанка), Острув (Острів) (з 01.04.1932), Русілув (Русилів) (з 01.04.1932), Скнілув (Скнилів), Стронібаби (Сторонибаби), Уцішкув (Утішків), Фірлеювка (частина) 12
6 Ґміна Ожидув Конти (Кути)Подлєсє (Підлісся)Ожидув (Ожидів)Закомаже (Закомар'я), Хватув (Хватів)Чишкі (Чішки)Юсковіце (Йосипівка) 7
7 Ґміна Плугув Броніславувка (Броніславівка)Зарваніца (Зарваниця), Красносєльце (Красносільці)ЛукаПлугув (Плугів)Подліпце (Підлипці)Рикув (Риків)Тросцянєц Мали (Малий Тростянець) 8
8 Ґміна Подгорце Гуціско Олєскє (Гутище), Гута Верхобузка, Загорце (Загірці), Побоч (Побіч)Подгорце (Підгірці) 6
9 Ґміна Ремізовце ВіциньЖукув (Жуків), Коропєц (Коропець)КропівнаРемізовце (Ремезівці)Сновіч (Сновичі), Угорце (Угірці), Чижув (Чижів), Шпіклоси (Шпиколоси) 9
10 Ґміна Скважава Борткув (Бортків) (частина), ОстровчикПєтричеСкважаваФірлеювка (частина) 3
11 Ґміна Соколувка Боложинув (Боложинів)Пшевлочна (Переволочна)Соколувка (Соколівка) 3
12 Ґміна Фольваркі Бенюв (Бенів)Воронякі, Єлєховіце (Єлиховичі)Зажече (Заріччя)Зазулє (Зозулі)Струтин, Фольваркі 7

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Населення[ред. | ред. код]

У 1907 році українці-грекокатолики становили 65 % населення повіту[2].

У 1939 році в повіті проживало 126 230 мешканців (78 695 українців-грекокатоликів — 62,34 %, 19 715 українців-латинників — 15,62 %, 14 700 поляків — 11,65 %, 2 035 польських колоністів міжвоєнного періоду — 1,61 %, 10 625 євреїв — 8,42 % і 460 німців та інших національностей — 0,36 %)[3].

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 118 609 населення ніби-то було аж 56 628 (47,74 %) поляків при 55 381 (46,69 %) українців, 6 066 (5,11 %) євреїв і 405 (0,34 %) німців) суперечать шематизмам і даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище), та пропорціям за допольськими (австрійськими) і післяпольськими (радянським 1940 та німецьким 1943) переписами.

Радянський період[ред. | ред. код]

27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Львівської області[4].

17 січня 1940 р. повіт ліквідовано в результаті поділу території на Золочівський, Красненський і Олеський райони.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]