Зоря (Саратський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Зоря
Zorya kamchyk gerb.png Zorya kamchyk prapor.png
Герб Прапор
Церква в селі
Церква в селі
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район/міськрада Саратський район
Рада/громада Зорянська сільська рада
Код КОАТУУ 5124581101
Основні дані
Засноване 1830
Колишня назва Камчик
Населення 5528
Площа 4,43 км²
Густота населення 1247,86 осіб/км²
Поштовий індекс 68251
Телефонний код +380 4848
Географічні дані
Географічні координати 45°59′30″ пн. ш. 29°41′56″ сх. д. / 45.99167° пн. ш. 29.69889° сх. д. / 45.99167; 29.69889Координати: 45°59′30″ пн. ш. 29°41′56″ сх. д. / 45.99167° пн. ш. 29.69889° сх. д. / 45.99167; 29.69889
Середня висота
над рівнем моря
18 м
Водойми Сарата
Місцева влада
Адреса ради 68251, Одеська обл., Саратський р-н, с. Зоря, вул. Троїцька, 159, тел. 2-11-39
Карта
Зоря. Карта розташування: Україна
Зоря
Зоря
Зоря. Карта розташування: Одеська область
Зоря
Зоря

Зоря у Вікісховищі?

Зоря́ (до 1949 року — Камчик) — село в Україні, у Саратському районі Одеської області.

Опис[ред. | ред. код]

Площа, яку займає село, становить — 426 Га (4,26 км кв.)

Населення — 5020 за станом на 01.12.2009 р.

Налічується 1725 дворів.

Щільність населення — 1300 чол. / кв. км.

За останнім переписом, 91,4 % населення села використовує болгарську мову у повсякденному житті.

Землі громади придатні для виробництва зернових, олійних, фруктово-ягідних культур і виноградників. Розвинуте тваринництво (корови, свині, домашні птахи)

Символіка[ред. | ред. код]

Рішенням сесії Зорянської сільської ради № 620-VII від 22 серпня 2018р затверджено Герб та прапор села.

Сонце символізує світло, добро, а сонце що сходить втілює надію в новий день, в нове життя, в нове відродження. Капличка символізує Свято-Троїцьку церкву, як символ віри та об'єднання мешканців села. Золотий (жовтий) колір є символом багатства, справедливості та достатку. Срібний (білий)-чистоту та невинність. Блакитний колір символ гідності, чистого мирного неба.

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване у долині, на лівому березі річки Сарата, яка впадає в озеро Сасик, на автодорозі Одеса-Рені, за 3 км від районного центру і залізничної станції Сарата, у 120 кілометрах від обласного центру міста Одеса.

На півночі межує з селищем Сарата, на півдні з селом Михайлівка, на сході з Кулевчею і на заході з Новоселівкою.

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат помірно-континентальний, із м'якою зимою і спекотним літом. Пересічна температура січня −2,5 °C, липня +25.0 °C. Період з температурою понад +10 °C становить 163 дні.

Опадів 449 мм на рік, найбільша кількість опадів випадає в березні та вересні. Найменша кількість опадів випадає в жовтні. В середньому випадає 24 мм опадів. Велика частина опадів випадає в червні, у середньому 59 мм.

Сніговий покрив нестійкий (висотою 10 — 15 см).

Середньорічна загальна хмарність — 4,4 бали, максимум припадає на листопад (6,5), мінімум — на липень (0.2).

Середня вологість повітря — від 58 % (липень) до 78 % (листопад).

Клімат Зоря
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C 1,7 2,5 6,6 14 20,1 24,2 26,4 26,1 21,9 15,8 9,2 4,5 14,4
Середня температура, °C −1,2 −0,2 3,5 10,2 16,1 20 22 21,6 17,5 11,9 6,1 1,7 10,8
Середній мінімум, °C −4 −2,9 0,5 6,5 12,1 15,9 17,6 17,2 13,2 8 3,1 −1 7,2
Норма опадів, мм 32 33 26 32 44 59 54 39 41 24 34 37 455
Джерело: CLIMATE-DATA.ORG

Історія[ред. | ред. код]

Після російсько-турецької війни 1829 року почалося друге масове переселення болгар у Бессарабію. Серед них були і майбутні засновники Камчика. Вони прибули в Бессарабію, коли всі землі так званого Управління (піклування) бессарабських болгар були вже зайняті іншими їхніми співвітчизниками. Російська влада вмовила їх оселитися на колишніх казенних землях в Аккерманському повіті, на яких після того, як у 1809 р. остаточно пішли ногайські татари, ніхто не проживав. Майбутні засновники погодилися, підібрали рівне місце біля річки Сарата на місці ногайського селища. Прибули вони сюди пізньої восени 1830 року і до початку холодів встигли справити тимчасові помешкання. Російська влада допомогла з продовольством і фуражем, хоча у них був свій запас, адже вони сюди прибули зі своїм зерном, худобою, знаряддям праці. Навесні 1831 року вже почали ґрунтовно облаштовуватися. Особливість заснування села проявляється в тому, що якщо інші болгарські села -ровесники Камчика — практично засновані жителями одного якогось болгарського селища, то Камчик — представниками ряду сіл, розташованих уздовж річки Камчія в Болгарії. За указом російського царя, селу в 1832 році, поряд з іншими новими колоніями, затверджено назву — Камчик.

Будинок клубу із Музеєм Болгарської культури в селі Зоря

Як і інші переселенці, жителі Камчика отримали статус іноземних колоністів — особливого розряду селянського стану Росії, де сільський наказ підпорядковувався старості округу. Важко точно сказати, скільки родин влаштувалося в селі в 1830—1831роках. Згідно «Ревізької казки» (перепису від 1835 року), число жителів становило 310 душ: 149 чоловічої статі і 161 — жіночої. Деякі сімейства переселилися пізніше. Приблизно, у 1838 році в Камчик приїхала сім'я Мітітєл з Катаржино, в 1841-му — Буюклі з Главан, в 1848 році — сімейства Златових, Чиклікчи (Чиканчі) з Чумлекої, Іванових — з Паркан. Вражає розмаїття імен як чоловічих так і жіночих, які на даний момент дуже рідко зустрічаються в Камчику. Серед жіночих — це такі як Добра, Цона, Йордана, Стояна, Нейка, Куна, Неделя, Руса, Яна, Кєра та ін. Серед чоловічих — Тодор, Яні, Влайо, Желю, Аргір, Пано, Танчо, Райко, Стоє, Мінчо, Владо, Бойо, Златю та ін.

Прибулі звільнялися від деяких податків, військової повинності, їм надавалося право вільного переходу в інші стани. Для переселенців важливим було виділення землі та визначення розмірів посімейного наділу — їм виділили 5627 десятин. Жителі села, в основному, були хліборобами, вони займалися хліборобством, розведенням худоби. Складно і важко було звикнути до сухих степів, але в цілому, завдяки працьовитості людей, врожаї були стабільними в порівнянні з сусідніми колоніями. У важкі роки вони отримували позику від держави. Минав час, колонія Камчик розросталася, кращала, відразу будувалися прямі вулиці, як говорили самі болгари, вони почали тут «пускати коріння».

У вільний від сільгоспробіт час жителі ткали сукно, полотно, обробляли шкіру. В основному, вони самі задовольняли свої потреби у виробах для побуту і господарства.

Баптистська церква в селі Зоря

Через 12 років після заснування села, в 1842 році, було відкрито однокласне училище, яке утримувалося на кошти сільського наказу. Був один учитель і один клас, в якому навчалося 30 учнів. В кінці 19 століття в селі існували вже дві школи: міністерська і земська, а також церковна — для дівчаток.

З самого початку заснування в селі була дерев'яна каплиця, потім — кам'яна. На сільські пожертвування була побудована в 1871 році освячена церква «Святої Трійці», яка має велике значення для моралі села, поширення знань.

З 1872 року, коли було скасовано Болгарське переселення в Бессарабії і болгарські колонії були передані у введення загальних установ, село територіально входить в Аккерманський повіт, в різний час різні волості. З селян був знятий статус колоністів, і, починаючи з цього часу, вони на загальних підставах обкладалися податками, призивалися в російську армію, школу утримувала держава і т. д.

Залишивши Болгарію, жителі змушені були надовго розірвали зв'язки зі своєю батьківщиною. Є факти, які свідчать, що жителі Камчика знали і стежили за розвитком національно-визвольного руху, допомагали пораненим воїнам російської армії і брали участь в російсько-турецькій війні 1877—1878гг. Велике лихо і страждання випали на долю жителів Камчика в роки першої світової війни (1914—1918 рр..)

За неповними даними, близько 400 осіб були мобілізовані в російську армію на російсько-німецький фронт, багато з яких загинули. Тому під час перепису населення в 1930 році число жителів склало 2917 осіб, менше, ніж на початку 20 століття. У 1918 році край було окуповано румунськими військами, за найменшу непокору жандарми карали, селяни платили десятки податків і різноманітних податей, скрізь була введена обов'язкова румунська мова. Чоловіки призивалися на службу в румунську армію, де жорстоко каралися за будь-які провини.

Згідно договору між СРСР і фашистською Німеччиною (пакт Ріббентропа-Молотова), в 1940 році (28 червня) Бессарабія була приєднана до СРСР, а в червні 1941 року, під час Другої Світової війни, була окупована румунськими військами. Під час румунами майже все чоловіче населення забиралося на трудовий фронт в Румунію (Кунчетралія). У серпні 1944 року село було знов захоплено радянськими військами. У перші роки радянської влади жителям села довелося знову відчувати великі труднощі: з кожного двору одного або двох чоловіків мобілізували на трудовий фронт для роботи на підприємствах Донбасу й Уралу; масові реквізиції зерна (хлібозаготівлі), жорстока посуха, неврожай, внаслідок якого почався голод, колективізація. У 1946 році були організовані три сільгоспартілі: ім. К. Маркса, ім. Енгельса, «Іскра». У 1949 році село одержало назву Зоря.

З 1 липня 1956 року всі три сільгоспартілі об'єдналися в одне господарство — колгосп «Зоря», який через три роки отримує назву «Дружба». Завдяки працьовитості зорянців, відданості своєму селу, господарство розвивалося та міцніло, почалося бурхливе будівництво в приватному секторі, колгоспне будівництво (тваринницькі ферми, польові стани, мехмастерські, гаражі), розширювався тракторний і машинний парк і т. д. Широкий розвиток отримав соціальний і культурний побут села, будувалися нові будівлі школи, дитячі садки, будинку культури, магазинів, медпункту, облаштовувалися вулиці і центр села. Висока рентабельність колгоспу забезпечувала не тільки добробут жителів села, але і дозволяла витрачати чималі кошти на розвиток культури та спорту. При Будинку культури демонструвалися фільми для дорослих і дітей, створювалися гуртки художньої самодіяльності, духового оркестру, народного ансамблю пісні і танцю, гуртки з шахів, шашок та ін. Наприкінці 60-х років був побудований стадіон в центрі села і створена футбольна команда, також почала працювати секція вільної боротьби. Все це дало великий поштовх розвитку загальної культури селян, їх освіченості, сприяло тому, щоб молодь залишалася в селі.

70-80 роки характеризуються бурхливим розвитком села за всіма напрямками його життєдіяльності. Для болгар властиво будуватися, і особливо це проявляється у жителів нашого села. Будували нові будинки, перебудовували старі, причому дуже швидко — за один рік (завдяки «міджіям»). Село оновлювалося, ставало красивим, упорядкованим, вулиці покривались асфальтом, з'явилися тротуари, побудована нова школа, універмаг, новий будинок культури, адміністративна будівля, магазини, за селом — новий стадіон.

Повністю перебудувалася структура колгоспу, розширився і оновився машинно-тракторний парк, тваринницькі ферми, польові стани, підвищилася культура сільськогосподарського виробництва. Колгосп став мільйонером, виділялося багато коштів для благоустрою села, для розвитку культури і спорту.

Рівень футболу і вільної боротьби вийшов за межі району. Наша футбольна команда бере участь в обласній першості, в республіканських турнірах, стає призером та володарем кубка області. Борці стають майстрами спорту СРСР, призерами та учасниками всесоюзних та республіканських змагань.

Широкий розвиток отримали народна творчість і художня самодіяльність. Ансамбль болгарських інструментів «Хоро» отримав звання народного оркестру. Були організовані дитячі та юнацькі ансамблі пісні і танцю та багато інших гуртків.

З 90-х років, під час «перебудови», з утвердженням незалежності України життя села теж почало перебудовуватися. Повністю перебудований і оновлений центр села, побудована і освячена каплиця, відреставрована церква, впорядковано площу, сквер, центральний провулок. Зоря стала одним з найкрасивіших сіл в Україні. Значний внесок у перебудову села вніс СВК «Дружба».

Населення[ред. | ред. код]

Згідно «Ревізької казки» (перепису від 1835 року), число мешканців становило 310 душ: 149 чоловічої статі і 161 — жіночої. Чисельність населення зростала: у 1848 р. — 464 жителі, у 1871 р. — 1119, на початку 20 століття — 3117 мешканців.

У 1930 році число мешканців склало 2917 осіб, менше, ніж на початку 20 століття.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 5521 особа, з яких 2578 чоловіків та 2943 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 5446 осіб.[2] Станом на 01.12.2009 року — 5020 осіб. До кінця 2015 року — близько 5432 мешканців.

1835 1848 1871 1930 1988 2001 2009 2015
310 464 1119 2917 6025 5528 5020 5432

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
болгарська 91,43 %
українська 3,74 %
російська 3,71 %
молдовська 0,62 %
гагаузька 0,18 %
білоруська 0,04 %
румунська 0,02 %
інші 0,26 %

Інфраструктура[ред. | ред. код]

На території села розташовані:

  • СВК «Дружба»[4];
  • Приватне сільськогосподарське підприємство «Надія»[5],
  • Навчально-виховний комплекс «ЗОШ І-ІІІ ст. — Ліцей»[6];
  • 3 дошкільних заклади;
  • Будинок культури;
  • 2 стадіони;
  • спортивні майданчики;
  • ФАП (Фельдшерсько-акушерський пункт);
  • Свято-Троїцька церква;
  • Церква Євангельських християн-баптистів;
  • Церква Християн віри євангельської;
  • Понад 20 крамниць (обслуговують vtirfywsd села товарами промислового виробництва і продуктами).;
  • Понад 20 барів та інших закладів для культурного відпочинку жителів села.

Відомі уродженці[ред. | ред. код]

Спорт[ред. | ред. код]

Стадіон імені Бориса Тропанця в Зорі

У селі є професійна футбольна команда Балкани. Команда заснована у 2007 році під назвою «Зоря». Це сталося завдяки ініціативи депутата обласної ради, голови фермерського господарства «Балкани» Златова Миколи Родіоновича. Основну частину команди складали ветерани, бронзові призери Одеської області 2000 року.[7] Але того ж року змінила назву на «Балкани».

Свій футбольний шлях почала з першості Саратського району і неодноразово ставала його чемпіоном. У 2013 колектив вперше у своїй історії виграв чемпіонат Одеської області, а в 2014 році дебютував у чемпіонаті України серед аматорів.

Щоб стати чемпіоном країни серед аматорів, «Балканам» знадобилося лише два роки: вже в 2015 році вони зуміли зійти на п'єдестал, ставши четвертим в історії Одеської області клубом (після «Дністра», «Івана» та «Бастіону»), що досягав цієї вершини[8].

У тому ж 2015 році в статусі аматорських чемпіонів «Балкани» вперше були включені до Кубку України. Обігравши в попередньому раунді клуб другої ліги стрийську «Скалу», в 1/16 фіналу аматорський колектив зустрівся з фіналістом Ліги Європи УЄФА дніпропетровським «Дніпром», де до 84 хвилини утримували рахунок 0:0 у багатьом завдяки воротарю команди — Олексію Паламарчуку. Але поступилися з рахунком 0:1 після голу Руслана Ротаня[9].

Улітку 2016 року «Балкани» отримали професіональний статус та були заявлені до Другої ліги[10]. Того ж року клуб отримав нагороду УЄФА за 3 місце в номінації «Найкращий клуб»[11]. Перший матч на професіональному рівні зіграли з горностаївським «Миром». Матч завершився нульовою нічиєю[12]. Першу перемогу «Балкани» здобули у другому турі, перемігши «Поділля» з рахунком 5:1[13].

Із сезону 2017—2018 команда виступає у Першій лізі України з футболу[14].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 жовтня 2019. 
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 жовтня 2019. 
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 жовтня 2019. 
  4. СВК Дружба
  5. Приватне сільськогосподарське підприємство «Надія»
  6. Зорянський НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. - ліцей». Архів оригіналу за 20 квітень 2017. Процитовано 4 липень 2017. 
  7. Балкани — історія
  8. Балкани — чемпіон України серед аматорів
  9. Кубок України. Балкани — Дніпро 0:1. Перемога з надривом — UA-Футбол
  10. Другу лігу поповнять вісім новачків
  11. Аматори з «Балкан» отримали нагороду УЄФА
  12. 1 тур Другої ліги: «Мир» 0-0 «Балкани». Архів оригіналу за 29 липень 2016. Процитовано 4 липень 2017. 
  13. 2 тур Другої ліги: «Балкани» 5-1 «Поділля». Архів оригіналу за 4 серпень 2016. Процитовано 4 липень 2017. 
  14. У Першій лізі у новому сезоні зіграють 18 команд: Балкани допустили до участі. Архів оригіналу за 6 липень 2017. Процитовано 4 липень 2017. 

Посилання[ред. | ред. код]