Зубарі (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Зубарі
Церква святого Стефана
Церква святого Стефана
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Ізяславський
Рада/громада Тишевицька
Код КОАТУУ 6822188102
Облікова картка Зубарі (Україна) 
Основні дані
Засноване 1581
Населення 352 особи (2001)
Площа 1,171 км²
Густота населення 300,6 осіб/км²
Поштовий індекс 30356
Телефонний код +380 3852
Географічні дані
Географічні координати 50°03′18″ пн. ш. 26°55′54″ сх. д. / 50.05500° пн. ш. 26.93167° сх. д. / 50.05500; 26.93167Координати: 50°03′18″ пн. ш. 26°55′54″ сх. д. / 50.05500° пн. ш. 26.93167° сх. д. / 50.05500; 26.93167
Середня висота
над рівнем моря
261 м
Водойми річка Руда
Відстань до
обласного центру
Хмельницький — 110 км
Відстань до
районного центру
Ізяслав — 13 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Молодіжна, 25, с. Тишевичі 30354, Ізяславський р-н, Хмельницька обл.
Карта
Зубарі. Карта розташування: Україна
Зубарі
Зубарі
Зубарі. Карта розташування: Хмельницька область
Зубарі
Зубарі
Мапа

Зубарі у Вікісховищі?

Зубарі́, Зубари, Зубарів — село в Україні, в Ізяславському районі Хмельницької області. Населення становить 352 особи (2001). Орган місцевого самоврядування — Тишевицька сільська рада.

Географія[ред. | ред. код]

Селом протікає річка Руда.

Історія[ред. | ред. код]

Вперше згадується під 1581 роком, в акті поділу володінь між князями Янушем та Михайлом Заславськими.

1593 року, як власність Януша Заславського, спустошене татарами[1].

У селі є дерев'яна церква святого Стефана, збудована 1791 року, до 1839 року в підпорядкуванні Заславського деканату Луцько-Острозького владицтва Української греко-католицької церкви.

Протягом 19071917 років село у складі Заславського ключа Заславського майорату князів Санґушків.

У квітні 1919 року Зубарі від більшовицьких загарбників, які після битви під Бердичевом прорвалися на терени східної Волині, захищав 1-й піший полк Січових Стрільців Дієвої армії під командуванням Івана Андруха[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984—1986. — С. 470.
  2. За Державність. — Зб. 3. — Каліш: Українське Воєнно-Історичне Товариство, 1930. — С. 63.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]