Зуко Джумхур
| Зуко Джумхур | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
24 вересня 1921[1] Коніц | |||
| Помер |
27 листопада 1989[1] (68 років) Херцег-Новий, СФРЮ | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Боснія і Герцеговина[2] | |||
| Діяльність | художник, сценарист, художник з костюмів, письменник, журналіст, карикатурист | |||
| Alma mater | Університет мистецтв (Белград) | |||
| Конфесія | іслам | |||
| Батько | Abduselam Džumhurd | |||
|
| ||||
Зуко Джумхур (24 вересня 1920 — 29 листопада 1989) — видатний боснійський письменник, живописець і карикатурист.[3] Його богемна природа, багатозначна та надзвичайно творча особистість зробили його унікальною постаттю югославської культури другої половини 20 століття.
Біографія[ред. | ред. код]
Зуко Джумхур народився в Конічі, Королівство сербів, хорватів та словенців (сучасна Боснія і Герцеговина).[4] Коли йому було всього два місяці батьки переїхали до столиці Белград, де батько отримав роботу головного імама у Королівській югославській армії.[5] Зуко Джумхур закінчив початкову школу і перші чотири класи середньої школи в Белграді, а потім переїхали до Сараєво, де в 1939 році закінчив середню школу. Джумхур відвідував заняття на юридичному факультеті, але незабаром залишив навчання. Закінчив Художню академію, навчаючись у класі Петра Добровича.
Джумхур опублікував свої перші карикатури в армійському журналі за 1947 рік і дуже скоро став одним із найвідоміших ілюстраторів в Югославії. Він публікував свої карикатури в найбільш продаваних газетах і журналах країни, таких як Політика,[4] Боротьба, Ослободжен, Йеж, NIN, Danas та багато інших. Опублікував понад 10 000 ілюстрацій та карикатур, написав численні сценарії та працював над телешоу « Ходолюбльє», яке він вів понад десять років на телебаченні в Сараєво.
У Белграді в сімдесяті роки Джумхур та інші художники відвідували богемний район Скадарлії старого міста. Зуко, разом з іншими художниками, частково відповідав за реконструкцію та реставрацію кафе «Три капелюхи», пам'ятки популярного художника та знаменитої пам'ятки міста.[6] Про подорож містом написаний перший роман митця — Некролог одному нечистому містечку". Популярний телевізійний туристичний серіал Джумхура «Ходолюбля», режисер Мірза Ідрізовіч, пропонує мандрівку національними визначними пам'ятками та віддаленими місцями, забутими або незначними містами та культурно-історичними центрами.
Джумхур помер у Герцег-Нові у віці 69 років у 1989 році.
Перша книга[ред. | ред. код]
Джумхур опублікував свою першу книгу під назвою «Некролог одному нечистому містечку» в 1959 році. В єдиній передмові, яку він коли-небудь писав, Іво Андрич характеризує написане в Некролозі подібним до ілюстрацій, якими Джумхур супроводжує свій текст. У першому розділі Джумхур розглядає боснійське місто Почітель як живий суб'єкт, одночасно розповідаючи про його життя, як важливого військово-стратегічного центру, а також про його принизливе фізичне погіршення та можливу історичну неактуальність. Він характеризує це як смерть, в один прекрасний момент описуючи місто, як воно переживає «здригання», яке пройшло «крізь напівзруйновані скелети старих сторожових веж і бастіонів і розцвіло в бруковій бруківці його мертвих доріжок».[7] Протягом усієї книги він описує невеликі села та міські центри в Боснії та на всьому Анатолійському півострові, все з однаковою інтенсивністю та увагою до фізичних деталей, а також з акцентом на власних спогадах та особистих зустрічах. Поєднання консерватизму та модернізму дозволило Джумхура охарактеризувати як «старомодного мусульманина у формі Стамбула та Відня», а також як діяча, який у 1950-х роках сприяв культивуванню виразно ліберальної, богемної атмосфери Белграда.[8]
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Nekrolog jednoj čaršiji (1958) (Некролог чаршії (центр / центральна вулиця базару в османсько-турецькому стилі)) (із вступом Іво Андріча)
- Pisma iz Azije (1973) (Листи з Азії)
- Pisma iz Afrike i Evrope (Листи з Африки та Європи)
- Stogodišnje priče (Столітні казки)
- Putovanje bijelom Ladom (1982) (Подорож з білою " Ладою ")
- Ходолюбля (1982, «Сараєво», Боснія і Герцеговина) (подорожній документальний фільм, присвячений культурі, традиціям, мистецтву та природі Боснії та Герцеговини, (колишньої) Югославії та країн, де він проживав, насамперед Ісламу та країн Середземноморського басейну .)
- Адакале
- Zelena čoja Montenegra (Зелений килим Чорногорії — у співавторстві з сербським прозаїком Момо Капором)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Bibliothèque nationale de France Record #12469429c // BnF catalogue général — Paris: BnF.
- ↑ Na današnji dan rođen je Zuko Džumhur. Metropola. 24 вересня 2013. Архів оригіналу за 25 лютого 2014. Процитовано 14 лютого 2014.
- ↑ а б Siniša Paunović (1971). Živan Milisavac (ред.). Jugoslovenski književni leksikon [Yugoslav Literary Lexicon] (сербо-хорв.). Novi Sad (SAP Vojvodina, SR Serbia): Matica srpska. с. 112.
- ↑ Hafiz Abduselam Džumhur (1885-1933). mojkonjic.com. 27 вересня 2015. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 16 грудня 2015.
- ↑ A Guide to The Serbian Mentality, Momo Kapor, Dereta, 2008
- ↑ Džumhur, Zuko. Nekrolog Jednoj Čaršiji. 2. izd. Beograd: Narodna knjiga, 1982.
- ↑ Jergović, Miljenko. Hoda, piše i govori Zuko Džumhur. http://www.jutarnji.hr/hoda--pise-i-govori-zuko-dzumhur/772585/ [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
