Зулінський Сергій Миколайович

Зулінський Сергій Миколайович
Зулінський Сергій Миколайович;
Молодший сержант
Загальна інформація
Народження	7 квітня 1987; Вінниця
Смерть	20 січня 2015 (27 років); Донецьк
Поховання	Вінниця
Військова служба
Роки служби	2014—2015
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Десантні війська
Формування	90 ОАеМБ
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Донецький аеропорт;
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня	Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Сергі́й Микола́йович Зулі́нський (7 квітня 1987 — 20 січня 2015) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Один із «кіборгів».

Життєвий шлях

Закінчив вінницький гуманітарно-естетичний колегіум № 29.

Проходив строкову військову службу в лавах аеромобільних військ ЗСУ.

Під час війни — доброволець, головний сержант — командир відділення, 81-ша окрема аеромобільна бригада, 90-й окремий аеромобільний батальйон.

28 жовтня 2014-го частина зайняла бойові позиції. На Новий рік побував удома. 19 січня 2015-го передзвонив дружині, сказав: «Привіт кохана, я живий». 20 січня дружина не дочекалася дзвінка й подзвонила сама, почула голос з російським акцентом: «Он больше не вернётся».

20 січня група на двох БТР рушила забрати поранених до АД. В умовах щільного туману та за відсутності зв'язку — «глушили» терористи — десантники на БТРах потрапили в засідку. Під час бою БТР, у якому «Зулік» здійснював штурм з іншими військовиками, врізався в будівельні конструкції аеропорту та вибухнув. Тоді ж загинули солдати Анатолій Доценко, Іван Євдокименко, В'ячеслав Мельник, Андрій Миронюк, Леонід Шевчук.

Вважався зниклим безвісти. Упізнали його близькі, коли тіла полеглих воїнів вивозили з Донецького аеропорту.

Без Сергія лишились батько Микола Станіславович, мати Галина Василівна, дружина Катерина, 8-місячна донька Злата, сестра.

3 квітня 2015-го похований у місті Вінниця, Центральне міське кладовище, Алея Слави. В останню дорогу проводили тисячі вінничан.

Нагороди та вшанування

Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[1].
Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
У червні 2015-го у Вінниці відкрито пам'ятну дошку його честі по вулиці Тарногродського на будинку, у якому він проживав.
9 вересня 2015-го на будівлі вінницького гуманітарно-естетичного колегіуму № 29, у якому він навчався, відкрито меморіальну дошку.
25 грудня 2015-го рішенням Вінницької міської ради вулицю Тарногородського перейменовано на вулицю Сергія Зулінського.
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 20 січня^[2]^[3].

Примітки

↑ Указ Президента України від 23 травня 2015 року № 282/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 20 січня 2022.
↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 20 січня на YouTube

Джерела

Зулінський Сергій Миколайович [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
Зулінський Сергій Миколайович [Архівовано 28 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Український меморіал
Зулінський Сергій
Небесна Гвардія [Архівовано 6 лютого 2022 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Указ Президента України від 23 травня 2015 року № 282/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

[2] В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 20 січня 2022.

[3] Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 20 січня на YouTube

[1]

[2]

[3]