Зустрінь мене в Сент-Луїсі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зустрінь мене в Сент-Луїсі
англ. Meet Me in St. Louis
Theatrical poster
Жанр музичний фільм[1][2][3], різдвяний фільмd, екранізація літературного твору[d] і драматичний фільм
Режисер Vincente Minnelli
Продюсер Arthur Freed
Сценарист Irving Brecherd, Fred F. Finklehoffed і Саллі Бенсон
На основі Meet Me in St. Louis
1942 novel
Sally Benson
У головних
ролях
Judy Garland
Margaret O'Brien
Mary Astor
Lucille Bremer
Tom Drake
Marjorie Main
Оператор George J. Folsey
Композитор George Stoll
Монтаж Albert Akst
Художник Седрік Гіббонс
Кінокомпанія Metro-Goldwyn-Mayer
Дистриб'ютор Loew's, Inc.
Тривалість 113 minutes
Мова English
Країна United States
Дата виходу
Кошторис $1,885,000[5]
Касові збори $6,566,000 (original release)
$12,800,000[6]
IMDb ID 0037059
CMNS: Зустрінь мене в Сент-Луїсі у Вікісховищі

«Зустрінь мене в Сент-Луїсі» — американський різдвяний музичний фільм 1944 року, знятий компанією Metro-Goldwyn-Mayer. Розділений на частини за порами року, починаючи з літа, він розповідає про рік із життя сім’ї Смітів у Сент-Луїсі. Події розгортаються напередодні відкриття Всесвітньої виставки у Луїзіані навесні 1904 року. [7] [8] У фільмі зіграли Джуді Гарленд, Маргарет О'Брайен, Мері Астор, Люсіль Бремер, Том Дрейк, Леон Еймс, Марджорі Мейн, Джун Локхарт і Джоан Керролл.

Фільм був адаптований Ірвінгом Бречером і Фредом Ф. Фінкльгоффом із серії оповідань Саллі Бенсон, опублікованих в журналі The New Yorker під назвою «Кенсінгтонські історії» [9], а пізніше у формі роману «Зустрінь мене в Сент-Луїсі». Режисером фільму став Вінсенте Міннеллі, який познайомився з Гарланд на знімальному майданчику, а потім одружився з нею. Лауреата премії «Тоні» дизайнера Лемюеля Айерса було запрошено на посаду артдиректора фільму.[10]

Після виходу «Зустрінь мене в Сент-Луїсі» отримав неабиякий успіх. Він став другим найкасовішим фільмом 1944 року, поступаючись лише «Йти своїм шляхом» [11], а також був найуспішнішим мюзиклом MGM 1940-х років. У 1994 році Бібліотека Конгресу визнала фільм «культурно, історично чи естетично значущим» і відібрала його для збереження в Національному реєстрі фільмів США.

У фільмі Гарленд презентувала пісні «The Trolley Song», «The Boy Next Door» і «Have Yourself a Merry Little Christmas», усі з яких стали хітами після виходу фільму.

Сюжет[ред. | ред. код]

Маргарет О'Брайен і Джуді Гарленд виконують пісню "Under the Bamboo Tree" у фільмі Зустрінемося у Сент-Луїсі

Експозицією до фільму є містечко Сент-Луїс, штат Міссурі, напередодні Всесвітньої виставки у Луїзіані 1904 року.

Фільм розпочинається влітку 1903 року. Сім'я Смітів живе комфортним життям вищого середнього класу. У Алонсо Сміта та його дружини Анни є чотири дочки: Роуз, Естер, Агнес і Туті, а також син Лон-молодший. Естер закохана в сусідського хлопця Джона Труетта, хоча він цього спочатку не помічає. Туті катається містом з продавцем льоду містером Нілі та обговорює, чи є Сент-Луїс найкращим містом країни. Роза, старша дочка, марно сподівається отримати пропозицію вийти заміж від Уоррена Шеффілда.

На Гелловін Туті та Агнес відвідують церемонію розпалення багаття. Пізніше, коли Туті з'являється з розбитою губою і без зуба, вона стверджує, що Джон намагався її вбити. У відповідь на слова сестри, Естер йде до Джона та сварить його за його вчинок. Після повернення Естер додому Туті та Агнес зізнаються у брехні та розповідають, що Джон не бив дівчину, а намагався захистити їх від поліції. Дізнавшись правду, Естер просить вибачення у Джона, і сцена завершується їх першим поцілунком.

Містер Сміт оголошує, що його відправляють до Нью-Йорка у справах, і вся родина має переїхати туди після Різдва. Сім'я спустошена новиною, особливо Роуз і Естер, чиї романи, дружба та освітні плани опинилися під загрозою. Естер також вражена тим, що вони пропустять Всесвітню виставку.

Маргарет О'Брайен і Джуді Гарленд у фільмі «Зустрінь мене в Сент-Луїсі».

Напередодні Різдва відбувається бал. Джон не може супроводити Естер, тому що запізнився забрати свій смокінг. Натомість Естер йде на бал з дідусем. Пізніше Джон робить пропозицію Естер, і вона погоджується, але їхнє майбутнє невизначене, оскільки вона все ще повинна переїхати до Нью-Йорка.

Естер повертається додому, щоб побачити Туті, яка нетерпляче чекає на Санта-Клауса і хвилюється, чи зможе привезти всі свої іграшки з собою до Нью-Йорка. Після зворушливого виконання пісні «Have Yourself a Merry Little Christmas» невтішна Туті знищує сніговиків, яких вони повинні б були залишити. Естер запевняє сестру, що вони будуть разом, куди б вони не поїхали. Містер Сміт, який бачив дівчат на вулиці, починає замислюватися щодо свого рішення та після роздумів повідомляє родині, що вони не переїжджатимуть до Нью-Йорка, на загальний подив та радість. Воррен вривається в будинок Смітів, зізнається в коханні Роуз і оголошує, що вони одружаться за першої можливості. Зрозумівши, що настало Різдво, Сміти святкують.

Весною, родина збирається на Всесвітній виставці з видом на Велику лагуну, коли тисячі вогнів навколо великого павільйону освітлюються.

Акторський склад[ред. | ред. код]

Виробництво[ред. | ред. код]

Фільм заснований на «Кенсінгтонських історіях», серії сентиментальних сімейних історій Саллі Бенсон, які були опубліковані в The New Yorker у 1942 році, а пізніше у формі роману «Зустрінь мене в Сент-Луїсі». Невдовзі після публікації історій Артур Фрід, переконав керівника студії Луїса Б. Маєра придбати права на фільм за 25 000 доларів, а Бенсон найняти для роботи над екранізацією. На ідею фільму також надихнула ностальгічна сімейна вистава «Життя з батьком», яка з 1939 року йшла на Бродвеї з великим успіхом і визнанням.[9]

Музика[ред. | ред. код]

Музичний супровід для фільму адаптував Роджер Іденс, який також був асоційованим продюсером без згадки у титрах. Деякі пісні у фільмі належать до часів виставки в Сент-Луїсі, а інші були написані для фільму.

  • «Зустрінь мене в Сент-Луїсі, Луїс», Керрі Міллс і Ендрю Б. Стерлінг, 1904
  • «The Boy Next Door», Г’ю Мартін і Ральф Блейн, 1944
  • «Skip to My Lou », в аранжуванні Г’ю Мартіна та Ральфа Блейна, 1944
  • «I Was Drunk Last Night» у виконанні Маргарет О'Брайен
  • «Under the Bamboo Tree», слова та музика Роберта Коула та Johnson Bros., 1902 рік
  • «Over the Banister», мелодія 19 століття, адаптована Конрадом Селінджером, слова з вірша 1888 року «Over the Banisters» Елли Вілер Вілкокс, адаптована Роджером Іденсом, 1944 рік
  • «The Trolley Song», Г’ю Мартін і Ральф Блейн, 1944
  • «You and I», Насіо Герб Браун і Артур Фрід
  • «Goodbye, My Lady Love», Джозеф Е. Ховард, 1904
  • «Little brown jag», інструментальна, Джозеф Віннер, 1869
  • «Down at the Old Bull and Bush », Гаррі фон Тільцер, 1903
  • «Home! Sweet home!", Генрі Бішоп, 1823/1852
  • «Auld Lang Syne»
  • «The First Noel»
  • «Have Yourself a Merry Little Christmas», Г'ю Мартін і Ральф Блейн, 1944

Критика[ред. | ред. код]

Після виходу в 1944 році «Зустрінь мене в Сент-Луїсі» мав величезний комерційний успіх. Під час першого показу в кінотеатрах він зібрав величезні на той час 5 016 000 доларів у США та Канаді та 1 550 000 доларів в інших країнах. Загальні збори фільму склали 2 359 000 доларів.

Фільм був номінований на чотири премії «Оскар»: найкращий адаптований сценарій, найкраща операторська робота, найкраща музика до фільму та найкраща пісня до фільму. Того ж року Маргарет О'Брайен отримала нагороду «Оскар» серед неповнолітніх за роботу у фільмі «Зустрінь мене в Сент-Луїсі» та кількох інших фільмах.

Американський інститут кінематографії поставив фільм на 10 місце в списку найкращих кіномюзиклів за версією AFI. Дві пісні з фільму були включені до списку AFI 100 найкращих американських пісень за 100 років.

Фільм отримав 100% рейтинг на Rotten Tomatoes на основі 80 оглядів із середнім балом 8,80/10. Огляд критиків сайту щодо фільму говорить: «Надзвичайно милий мюзикл, доповнений грою видатних акторок Джуді Гарленд і Маргарет О'Брайен, «Зустрінемось в Сент-Луїсі» пропонує свято для будь-якого віку». [12]

Адаптації[ред. | ред. код]

  • «Зустрінь мене в Сент-Луїсі» був перезнятий у 1959 році для телебачення, у головних ролях Джейн Пауелл, Жанна Крейн, Петті Дюк, Уолтер Піджен, Ед Вінн, Теб Хантер і Мірна Лой.
  • У 1966 році фільм «Зустрінь мене в Сент-Луїсі» знову перезняли для телебачення. Це була немузична версія, задумана як пілот для телевізійного серіалу, який не вдалося реалізувати. Режисером став Алан Д. Кортні за сценарієм, написаним Саллі Бенсон.
  • У 1989 році на основі фільму було знято бродвейський мюзикл.

Місця зйомок[ред. | ред. код]

  • Вінтажна карусель кінця 19 століття знаходилася в парку розваг на острові Бобло в Амгерстбурзі, Онтаріо, доки парк не закрився у вересні 1993 року. Карусель розібрали та продали приватним колекціонерам.
  • Будинок Бенсонів на Кенсінгтон-авеню, 5135 у Сент-Луїсі [13] більше не існує. Після продажу він занепав, став непридатним для проживання та був знесений у 1994 році. [14]

Дивитися також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.film4.com/reviews/1944/meet-me-in-st-louis
  2. http://stopklatka.pl/film/spotkamy-sie-w-st-louis
  3. http://www.filmaffinity.com/en/film634720.html
  4. Meet Me in St. Louis. American Film Institute. Процитовано 18 листопада 2022. 
  5. The Eddie Mannix Ledger. Los Angeles: Margaret Herrick Library, Center for Motion Picture Study. 
  6. Box Office Information for Meet Me in St. Louis. The Numbers. Retrieved August 27, 2013.
  7. Variety film review; November 1, 1944, page 10.
  8. Harrison's Reports film review; November 4, 1944, page 178.
  9. а б Schatz, Thomas (1989). The Genius of the System: Hollywood Filmmaking in the Studio Era. New York: Pantheon Books. ISBN 0805046666. 
  10. Arnold Saint-Subber (11 вересня 1955). Obituary: Lemuel Ayers. The New York Times. 
  11. American Movies: Top 5 Box Office Hits, 1939 to 1988: Latter-day Saint Contributions. Ldsfilm.com. Процитовано 18 листопада 2022. 
  12. Meet Me in St. Louis. Rotten Tomatoes. Процитовано 9 листопада 2022. 
  13. Google Maps. Процитовано 19 квітня 2016. 
  14. ABC News. Boom Nation: Meet Me in St. Louis. ABC News. Процитовано 19 квітня 2016.