Зухвалість

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Зухва́лість, зухва́льство[1][2][3][4][5][5] (англ. impertinence) — порок та вада особистості, негативний поведінковий прояв, симптом хамства, в релігії — гріх. Безманерне втручання чи твердження. Протистоїть сором'язливості, м'якості.

Соціальні прояви[ред. | ред. код]

Може проявлятися у зухвалій «хоробрості» чи «сміливості», зухвалих вчинках — поглядах, дотиках, словах, зухвалій поведінці з підлеглими чи колегами, зухвалому насильництві, зухвалому одязі, зухвалому мовленні, зухвалому ігноруванні інших і т. д.

Кримінальна зухвалість[ред. | ред. код]

Особлива зухвалість, як кваліфікуюча ознака злісного хуліганства проявляється в діях, що відзначаються особливою нахабністю, грубістю. На ступінь зухвалості хуліганства впливають форма хуліганських дій та їх тривалість.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Зухвалість // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Зухвальство // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Зухвалість // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  4. Зухвальство // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  5. а б Зухвалість // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020.

Посилання[ред. | ред. код]