Зчеплення (механіка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Зчеплення (муфта зчеплення) — механізм автомобіля або трактора, що з'єднує двигун із трансмісією та дає змогу тимчасово роз'єднувати їх під час перемикання передач, гальмування і зупинки[1]. Основа роботи зчеплення – це тертя дисків, що знаходяться на обидвох валах.

Ще одна важлива функція, яку виконує зчеплення – це можливість плавно рушати автомобілем з місця. У зв'язку з тим, що вал двигуна обертається, а вал трансмісії перебуває у нерухомому положенні, початок руху без зчеплення є неможливим, оскільки воно дає можливість валам плавно притертись один до одного, забезпечуючи плавне збільшення крутного моменту, та почати рух. У випадку якщо обидва вали різко з'єднати, то нерухомий вал трансмісії заклинить вал двигуна, що обертається і автомобіль заглухне.

На теперішніх легкових автомобілях в основному встановлюється однодискове зчеплення із однією центральною діафрагмовою пружиною у вигляді зрізаного конусу. Радіально розміщені пелюстки пружини є пружними елементами та водночас витискними важелями.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки та джерела[ред.ред. код]

  1. Великий тлумачний словник сучасної української мови. Київ, 2005