Зятківці (село)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Зятківці
Zyatkivtsi selo gerb.png Zyatkivtsi selo prapor.png
Герб Прапор
Ziatkowce.jpg
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Гайсинський район
Рада/громада Зятковецька сільська рада
Код КОАТУУ 0520882209
Основні дані
Засноване 1545
Населення 1270
Площа 4,157 км²
Густота населення 305,51 осіб/км²
Поштовий індекс 23751
Телефонний код +380 4334
Географічні дані
Географічні координати 48°43′49″ пн. ш. 29°28′41″ сх. д. / 48.73028° пн. ш. 29.47806° сх. д. / 48.73028; 29.47806Координати: 48°43′49″ пн. ш. 29°28′41″ сх. д. / 48.73028° пн. ш. 29.47806° сх. д. / 48.73028; 29.47806
Середня висота
над рівнем моря
249 м
Водойми Кублич
Місцева влада
Адреса ради 23751, Вінницька обл., Гайсинський р-н, с. Зятківці, вул. Соборна, 11-в, тел. 6-32-45
Карта
Зятківці. Карта розташування: Україна
Зятківці
Зятківці
Зятківці. Карта розташування: Вінницька область
Зятківці
Зятківці
Мапа

Зятківці у Вікісховищі?

Зяткі́вці — село в Україні, в Гайсинському районі Вінницької області.

Географія[ред. | ред. код]

Село Зятківці лежить пообіч річки Кублич, за 12 кілометрів від районного центру Гайсин, за 1 кілометр від залізничної станції Зятківці.

Історія[ред. | ред. код]

Село належить до старовинних поселень Поділля, на його території археологи виявили пам'ятки черняхівської культури (II—IV ст. н. е.).

В середині XVI ст. воно було власністю Брацлавського замку (вперше згадується в опису 1545 p., тоді селом володів поміщик Мишко Мармулинський). У 1590 р. під час турецько-татарського нападу Зятківці дощенту зруйновано. Лише через півтора десятиліття село відродилося.

У 1609 р. воно дісталося Іванові Мелешку, який 1613 р. продав маєток поміщикові Василеві Рогозинському. Близько 1618 року місто Зятківці перейшли до шляхтича Олександра Пісочинського, який одружився з вдовою Івана Мелешка — Гальшкою з Рогозинських,[1] також виробив собі привілей на Зятківці у короля[2]. Після смерті Гальшки Пісочинський різними способами намагався «притримати» маєток за собою, який мав повернутись до Мелешків та Рогозинських.

Пізніше місто Зятківці потрапили до графа Мишки-Холоневського. 1774 р. село Зятківці знову здобуло статус містечка. Граф Мишка-Холоневський побудував на пагорбі великий цегляний триповерховий палац. Із того часу Зятківці стали постійною резиденцією графів Холоневських — аж до 1917 р. У ХІХ ст. Зятківці ще двічі воскресатимуть: навесні 1830 р. населення вирізане польською шляхтою; згодом зятківчани постраждали від чуми, епідемія якої на початку 1830-х років була поширена на великій території Російської імперії.

6 листопада 1919 року в Зятківцях було підписано перемир'я між Українською Галицькою Армією та білою Добрармією.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Jerzy Urwanowicz, Piaseczynski (Piaseczynski) Aleksander h. Lis // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1980. — t. XXV/…, zeszyt …. — S. 802—803. (пол.)
  2. Ziatkowce, mstko… — S. 588.

Джерела[ред. | ред. код]