Зігфрід Геніке

Зігфрід Геніке
Siegfried Haenicke
Народження	8 вересня 1878(1878-09-08) Констанц, Баден
Смерть	19 лютого 1946(1946-02-19) (67 років) Мюльберг, Німеччина (Радянська зона окупації Німеччини)
Країна	Німецька імперія  Веймарська республіка  Третій Рейх
Приналежність	Райхсгеер  Рейхсвер  Вермахт
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	піхота
Освіта	Кадетський корпус Гнезена Прусська військова академія
Роки служби	1897–1932 1939-1945
Звання	генерал від інфантерії
Командування	61-ша піхотна дивізія XXXVIII-й армійський корпус
Війни / битви	Перша світова війна: Східний фронт Східно-Прусська операція Битва під Танненбергом Друга світова війна Східний фронт Польська кампанія (1939) Битва за Млаву Штурм Варшави Західний фронт Французька кампанія Битва за Дюнкерк Окупація Бельгії Східний фронт Операція «Барбаросса» Прикордонні битви Прибалтійська операція Талліннська оборона Моонзундська операція Блокада Ленінграда Любанська операція Тихвінська оборонна операція Тихвінська наступальна операція Німецька окупація Польщі Бій під Поритовим Взгор'ям
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Орден «Pour le Mérite» (Пруссія) Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці За поранення (нагрудний знак) Ганзейський хрест (Гамбург) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Хрест «За вислугу років» (Пруссія) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Золотий німецький хрест Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Великий хрест ордена Заслуг (Угорщина) Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Столітня медаль
Зігфрід Геніке у Вікісховищі

Зігфрід Геніке (нім. Siegfried Haenicke; нар. 8 вересня 1878, Констанц — пом. 19 лютого 1946, табір військовополонених НКВС «Мюльберг» Мюльберг, Бранденбург) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал від інфантерії Вермахту (1942). Кавалер Pour le Mérite (1918) і Лицарського хреста Залізного хреста (1941). Учасник Першої та Другої світових війн.

Біографія

Військова кар'єра

• 13 березня 1897 — другий лейтенант
• 1 січня 1899 — лейтенант
• 18 травня 1907 — обер-лейтенант
• 18 грудня 1912 — гауптман
• 18 травня 1920 — майор
• 1 жовтня 1925 — оберст-лейтенант
• 1 лютого 1929 — оберст
• 1 квітня 1932 — генерал-майор
• 1 листопада 1939 — генерал-лейтенант
• 1 квітня 1942 — генерал від інфантерії

13 березня 1897 року поступив на військову службу до кадетського корпусу в Гнезен з одночасним присвоєнням звання молодшого лейтенанта й зарахуванням до штату 6-го Померанського піхотного полку № 49 (нім. 6. Pommersches Infanterie-Regiment Nr. 49). З 15 вересня 1900 служив на посаді ад'ютанта батальйону З 1 жовтня 1904 по 21 липня 1907 року продовжував навчання у Прусській військовій академії в Берліні, по завершенню отримав військове звання лейтенанта.

З 19 лютого 1910 до 18 квітня 1913 року ад'ютант 49-го піхотного полку.

На початок Першої світової війни командир роти 150-го піхотного полку, на цій посаді перебував з 1 жовтня 1913 року. На чолі своєї роти брав активну участь у боях на Східному фронтові, відзначився у битві при Грюнвальді. 2 грудня 1915 року призначений командиром II.-го піхотного батальйону 150-го полку, з яким передислокувався на Західний фронт, де брав участь у боях та битвах до 1918 року. 14 червня 1918 року за особисту хоробрість та мужність на посаді командира батальйону нагороджений вищою нагородою Пруссії — орденом Pour le Mérite. 19 серпня 1918 призначений командиром резервного батальйону свого полку.

Після війни залишився на військовій службі, з 12 листопада 1918 року командир рекрутської бази 37-ї піхотної дивізії, через два місяці знову повернувся на посаду командира II.-го піхотного батальйону 150-го полку. Після розформування частини займав низку командирських, викладацьких та штабних посад у Рейхсвері. 1 листопада 1930 року отримав посаду командира 2-го піхотного полку.

30 вересня 1932 звільнився з військової служби та з травня 1933 до червня 1935 року був директором Імперського повідачу Кенігсбергу.

1 червня 1938 року Зігфрід Геніке повернувся на службу до Вермахту, певний час перебував у резерві, доки 8 серпня 1939 не був призначений командиром 61-ї піхотної дивізії Сухопутних військ Третього Рейху.

Генерал З. Геніке на чолі своєї дивізії брав активну участь у вторгненні німецьких військ до Польщі, у складі 3-ї армії бився за опанування Варшави. 1 листопада 1939 за успіхи у військовій кампанії отримав звання генерал-лейтенанта.

З травня 1940 року — командував дивізією у Французькій кампанії, з червня 1941 — у вторгненні Вермахту до Радянського Союзу. 17 вересня 1941 року за успішне виконання завдань та вміле керівництво підлеглими військами нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста.

З 29 березня 1942 командир XXXVIII.-го армійського корпусу, але вже з 29 червня 1942 у резерві фюрера.

З 1 жовтня 1942 призначений командувачем військового округу у Генеральній губернії. У цій посаді, він наказав у жовтні 1943 року залучити війська Вермахту в боротьбі з повстанням в'язнів у таборі Собібор.

З 31 січня 1945 року генерал від інфантерії З. Геніке виведений до резерву фюрера, й згодом відправлений у відставку. Оселився у Бад-Лаузіку.

20 липня 1945 заарештований радянськими окупаційними військами, перебував у спеціальному таборі для військовополонених НКВС «Мюльберг» неподалік від бранденбурзького містечка Мюльберг. Помер в ув'язненні 19 лютого 1946.

Нагороди

• Столітня медаль (22 березня 1897)

Перша світова війна

• Залізний хрест
  • 2-го класу (8 вересня 1914)
  • 1-го класу (22 жвотня 1914)
• Ганзейський Хрест (Гамбург) (6 червня 1916)
• Лицарський хрест королівського ордена дому Гогенцоллернів з мечами (27 вересня 1916)
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою (19 лютого 1917)
• Pour le Mérite (14 червня 1918)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному (5 серпня 1918)

Міжвоєнний період

• Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (17 квітня 1920)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами (19 липня 1934)
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)

Друга світова війна

• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (19 вересня 1939)
  • 1-го класу (1 жовтня 1939)
• Лицарський хрест Залізного хреста (17 вересня 1941)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (1 серпня 1942)
• Німецький хрест в золоті (4 вересня 1942)
• Кавалер Великого хреста ордена Заслуг (Угорщина) з мечами (20 жовтня 1942)
• Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами (1 вересня 1943)

Див. також

• Фрідріх Ольбріхт
• Густав Антон фон Вітерсхейм
• Герман Ферч
• Ганс-Густав Фельбер
• Ганс фон Обстфельдер
• Ганс фон Шпонек

Література

• Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas, 2000. ISBN 3-7909-0284-5.
• Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
• Dermot Bradley: Die Generale des Heeres 1921—1945, Band 5: v. Haack-Hitzfeld, Biblio Verlag, Osnabrück 1999, ISBN 3-7648-2538-3
• Walther Hubatsch: Die 61. Infanterie-Division, Dörfler Zeitgeschichte, ISBN 3-8955-5195-3
• Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934

Посилання

• Haenicke, Siegfried. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 9 квітня 2015. (нім.)
• Siegfried Haenicke. на desertwar.net. Архів оригіналу за 15 квітня 2015. Процитовано 9 квітня 2015. (англ.)
• General der Infanterie Siegfried Haenicke. на geocities.ws. Архів оригіналу за 14 квітня 2015. Процитовано 9 квітня 2015. (англ.)
• Haenicke, Siegfried [Архівовано 13 квітня 2015 у Wayback Machine.] — нагороди генерала від інфантерії Гайніке (англ.)