Зілинський Іван Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Зілинський
Зілинський І.jpg
Народився 22 травня 1879(1879-05-22)
с. Красна (Коростенка) біля Коросна, нині Польща
Помер 21 квітня 1952(1952-04-21) (72 роки)
Прага
Громадянство
(підданство)
Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина
Flag of Poland.svg Польща
Flag of the Czech Republic.svg Чехословаччина
Національність українець
Діяльність викладач університету
Сфера роботи мовознавство, фольклористика
Alma mater Віденський університет
Науковий ступінь доктор філософії
Заклад Таємний український університет, Ягеллонський університет
Батько Микола Кобас-Зілинський
Мати Анна Зілинська
У шлюбі з Юлія Прислопська
Діти Орест Зілинський

Іва́н Миха́йлович Зіли́нський (22 травня 1879, с. Красна (Коростенка) біля Коросна, нині Польща — 21 квітня 1952, Прага) — український мовознавець, фольклорист. Дослідник лемківських говірок. Дійсний член НТШ.

Біографія[ред. | ред. код]

Батько Микола Кобас, був бідний селянин і громадський писар, згодом змінив собі прізвище на дівоче прізвище дружини Анни, яка походила із сусіднього польського села Воля Ясеницька Березівського повіту. Подружжя мало троє дітей; з-поміж них Іван був наймолодший. Мати вмерла молодо, а батько одружився вдруге, з Евою Лесняк, по якій було п'ятеро дітей.[1]

Закінчивши гімназію у Перемишлі, вступив на філософський факультет Віденського університету. Уже на другому курсі підготував реферат «Загальний стан української діалектології», в якому велику увагу присвятив лемківській говірці рідного села. 1907 року закінчив університет, здобув наукове звання доктора філософії. Працював викладачем української, німецької та латинської мов у гімназіях міст Бережани, Станіслав (нині Івано-Франківськ), Львів.

1911 року побував на Східній Україні, досліджуючи українську мову. На основі зібраних матеріалів написав працю «Спроба упорядкування українських говорів» (Львів, 1914). Перша світова війна на певний час загальмувала його працю.

1922 — 1924 рр. викладав діалектологію, фонетику української мови в Українському таємному університеті у Львові.

1926 року почав працювати «допоміжним» професором Ягеллонського університету в Кракові, згодом «надзвичайним професором руських мов». З великою активністю і далі працював над дослідженням лемківських говірок. 1927 року опублікував поважне наукове дослідження «Носові звуки в говірці села Красна Короснянського повіту. Філологічні праці» (Варшава, 1927).

1933 року опублікував «Карту українських говорів», що стала вагомим внеском в українську діалектологію. Особливо енергійно виступив проти гіпотези окремих польських дослідників, які твердили, що основою лемківської, бойківської та навіть гуцульської говірок нібито була польська мова.

У квітні 1931 року взяв участь в експедиції на Західну Лемківщину (село Явірки), в результаті якої написав наукову розвідку «Лемківська говірка села Явірок» (1934). Чимало уваги присвятив спробам встановлення границь між окремими говірками карпатської групи, головним чином лемківської та бойківської. Його праці з цього приводу: «Питання про лемківсько-бойківську мовну границю» (1934), «Границі бойківського говору» (1938), «Мова закарпатських українців» (1939).

У 1941—1944 роках був директором «Українського видавництва» в Кракові.

Після Другої світової війни залишився у Празі на посаді професора української та білоруської мов Карлового університету. Хвороба не дала йому змоги завершити низку запланованих праць. Цю справу продовжив його син Орест Зілинський, а також його учениця Софія Рабій-Карпінська.

Основні праці[ред. | ред. код]

  • «Проба упорядкування українських говорів» (1913).
  • «До питання про діалектологічну класифікацію українських говорів» (1924).
  • «Фонетичний опис української мови» (1932, польською мовою).
  • «Карта українських говорів» (1933).
  • «Взаємовідносини між українською і польською мовою» (1934).
  • «Границі бойківського говору» (1938).
  • Підготував «Український правопис» (Краків, 1941).

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]