Гердт Зиновій Юхимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Зіновій Гердт)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гердт Зиновій Юхимович
Зиновій Гердт.jpg
Ім'я при народженні Храпинович Залман Ефраїмович
Народився 8 (21) вересня 1916(1916-09-21)
Себеж, Вітебська губернія, Російська імперія
Помер 18 листопада 1996(1996-11-18) (80 років)
Москва, Росія
Поховання
Національність єврей
Громадянство СРСР СРСР → Росія Росія
Діяльність актор, ведучий
Alma mater Q16678111?
Заклад Mosmetrostroy[d], Державний Академічний Центральний театр ляльок імені С.В. Образцова і Московський драматичний театр імені М. М. Єрмолової[d]
Роки діяльності з 1938 — тепер. час
IMDb nm0314210
Нагороди та премії
Орден «За заслуги перед Вітчизною» — 1996
Орден Вітчизняної війни I ступеня— 1985 Орден Червоної Зірки  — 1947 Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Народний артист СРСР— 1990 Народний артист РРФСР— 1969 Заслужений артист РРФСР — 1959

Гердт Зиновій Юхимович у Вікісховищі?

Гердт Зино́вій Юхи́мович (справжнє ім'я — Храпино́вич Залма́н Ефраї́мович[1], 8 (21) вересня 1916(19160921), Себеж, Вітебська губернія, Російська імперія — 18 листопада 1996, Москва, Росія) — радянський і російський актор театру і кіно, народний артист СРСР (1990).

Біографія[ред. | ред. код]

У 15 років, закінчивши фабрично-заводське училище Московського електрозаводу імені Куйбишева, прийшов працювати на Метрострой слюсарем-електриком. Почав грати у театрі робітничої молоді (ТРАМ) при заводському клубі. Спочатку виступав під своїм справжнім прізвищем Храпінович. З 1937 року — актор Театру ляльок при Московському Будинку піонерів.

Коли почалася Німецько-радянська війна, Зиновій Гердт пішов добровольцем на фронт. Був командиром саперної роти у званні старшого лейтенанта. У лютому 1943 року під Бєлгородом був важко поранений. Після одинадцяти операцій, найважливіші з яких виконувала провідний хірург Боткінської лікарні Ксенія Вінцентіні (дружина знаменитого конструктора Сергія Корольова), Гердту зберегли пошкоджену ногу, яка з того часу була на 8 сантиметрів коротшою за здорову і змушувала артиста сильно кульгати. Нагороджений орденом Червоної Зірки (1947)[2].

У 1945–1982 роках Гердт працював у трупі Центрального театру ляльок під керівництвом С. В. Образцова. У кінематограф Зіновій Гердт увійшов як актор дубляжу, довгий час залишаючись за кадром. З 1983 року — актор театру ім. М. Н. Єрмолової. На телебаченні Зиновій Гердт з 1962 по 1966 рік, з перервами на гастролі і зйомки, вів передачу «Кінопанорама». Через складності з графіком артист пішов з телепередачі, його наступником став Олексій Якович Каплер. У 90-х роках Гердт був ведучим авторської програми «Чай-клуб» на каналі ТВ-6 Москва. 29 грудня 1994 був в гостях у Влада Лістьєва в останньому випуску програми «Час Пік» 1994 року.

Помер 18 листопада 1996 року в Москві. Похований на Кунцевському кладовищі.

У Києві на Прорізній вулиці 2001 року відкрито пам'ятник Паніковському (персонаж роману «Золоте теля»), прообразом пам'ятника послужив Зиновій Гердт, що виконав роль Паніковського в екранізації роману.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Озвучування[ред. | ред. код]

  • 1956 — Сірий розбійник — читає текст
  • 1957 — Тиха пристань (анімаційний) — читає текст
  • 1960 — Леон Гаррос шукає друга — коментатор
  • 1961 — Увага, тигр! (документальний) — читає текст
  • 1961 — Дев'ять днів одного року — читає текст
  • 1961 — Як мотузочок не в'ється (короткометражний) — текст від автора
  • 1961 — Кар'єра Діми Горіна — закадровий текст
  • 1961 — Мішель і Мішутка (короткометражний) — текст від автора
  • 1961 — Прекрасна американка — Вирало
  • 1961 — Абсолютно серйозно (кіноальманах) — авторський текст за кадром
  • 1962 — Банальна історія (анімаційний) — оповідач історії
  • 1962 — Історія одного злочину (анімаційний) — від автора читає текст
  • 1963 — Увага! У місті чарівник! — читає текст
  • 1964 — Повернена музика — читає текст
  • 1964 — Зелений вогник — голос автомобіля Москвич 40-13
  • 1964 — Хочете — вірте, хочете — ні… — читає текст
  • 1965 — Повітряні пригоди — сер Персі Вей-Армитаж — роль Террі Томаса
  • 1965 — Париж… Париж (документальний)
  • 1966 — Балада про Чердачника (короткометражний) — читає текст
  • 1966 — Великі клоуни (документальний) — коментатор
  • 1966 — Злісний розтрощувач яєць (анімаційний)
  • 1966 — Лабіринт (фільм-спектакль) — читає текст
  • 1967 — Міцний горішок — читає текст
  • 1968 — Зигзаг удачі — читає текст
  • 1968 — Лев узимку — II Генріх — роль Пітера О'Тула
  • 1970 — Два дня чудес — від автора
  • 1970 — Король Лір — король Лір — роль Ярвета
  • 1970 — Пригоди Алдара Косі — оповідач
  • 1970 — Спорт, спорт, спорт — читає текст
  • 1970 — Чорне сонце — Джон Барт — роль Н.Грінько
  • 1970 — Крок з даху — синя Ворона
  • 1971 — Їхали в трамваї Ільф і Петров — голос за кадром
  • 1971 — Незнайко: Коротун з квіткового міста (анімаційний)
  • 1971 — Не тільки цирк (документальний) — читає текст
  • 1972 — Любити людину — голос за кадром
  • 1972 — Чоловіки — читає текст
  • 1972 — Пригоди Незнайка та його друзів (анімаційний)
  • 1972 — Вкрали зебру — від автора
  • 1973 — Чудовий — Шаррон / Карпов — роль Вітторіо Капріолі
  • 1973 — Зламана підкова — доктор Петерсон — роль В.Паукште
  • 1973 — Солоний пес — читає текст
  • 1973 — Курчат по осені рахують — від автора
  • 1974 — Чарівник Смарагдового міста (анімаційний) — Гудвін
  • 1974 — Мавпячий острів (документальний)
  • 1974 — Пригоди в місті, якого немає — радник
  • 1975 — Втеча містера Мак-Кінлі — Мак-Кінлі — роль Донатаса Баніоніса
  • 1975 — Місце під сонцем — читає текст
  • 1975 — Чорна курка (анімаційний)
  • 1975 — Любовь с первого взгляда — читає текст
  • 1976 — 12 стільців — читає текст
  • 1976 — Час жити, час любити міністр — роль Ю.Ярвета
  • 1976 — Дениска-Денис (документальний) — читає текст
  • 1976 — Червоне і чорне — маркіз де ла Моль
  • 1976 — Моя дружина — бабуся — читає текст
  • 1976—1979 — Пригоди капітана Врунгеля (анімаційний) — Врунгель
  • 1977 — О, велосипед! (документальний) — читає текст
  • 1977 — Горіховий хліб — роль Антанаса Шурни
  • 1977 — Сказання про хороброго витязі Фет-Фрумос — від автора
  • 1978 — Молодша сестра — оповідач
  • 1978 — Мумі-троль і інші (анімаційний) — Мумі-тато, Морра і Домовик
  • 1978 — Мумі-троль і комета (анімаційний) — Мумі-тато, Морра і Домовик
  • 1978 — Сварка (анімаційний)
  • 1979 — Гра в чотири руки — текст за кадром
  • 1979 — Поїздка через місто (кіноальманах) — текст від автора
  • 1979 — Про цуценя (анімаційний) — вовк
  • 1979 — Трубка миру (анімаційний)
  • 1980 — Історія одного потиличника (короткометражний) — читає текст
  • 1980 — Канікули Кроша — текст про фігурки нецке
  • 1980 — Рафферті — морт Кауфман, адвокат Рафферті
  • 1981 — Будь здоровий, дорогою! — читає текст
  • 1981 — Мама для мамонтеня (анімаційний) — морж
  • 1981 — Пригоди Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна — автор
  • 1981 — Що б ти вибрав? — автор
  • 1982 — Олімпіоніки (анімаційний) — оповідач
  • 1982 — Продавець птахів (фільм-спектакль) — автор
  • 1982 — Приборкання велосипеда (анімаційний) — автор
  • 1983 — Комета — пес Тузик
  • 1984 — Біла троянда безсмертя — читає текст
  • 1984 — Блондинка за рогом — Гаврило Максимович
  • 1984 — Про всіх на світі (анімаційний) — Шпак-диригент
  • 1984 — Розповідь бувалого пілота — командир екіпажу
  • 1984—1985 — Доктор Айболить (анімаційний) — Айболить
  • 1985 — Брек! (Анімаційний) — чорний тренер
  • 1988 — Історія однієї більярдної команди — голос з радіоприймача

Режисер[ред. | ред. код]

  • 1969 — Парад-алле

Сценарист[ред. | ред. код]

  • 1966 — Леонід Енгибаров, знайомтеся!
  • 1966 — Великі клоуни (документальний)
  • 1969 — Парад-алле
  • 1971 — Поговорити нам необхідно… (документальний)
  • 1975 — Я більше не буду

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]