Зінченко Наталія Миколаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Наталія Зінченко
Наталія Зінченко
Особисті дані
Повне ім'я Наталія Миколаївна Зінченко
Народження 3 жовтня 1979(1979-10-03) (42 роки)
  Десна, СРСР
Зріст 169 см
Вага 64 кг
Громадянство Україна Україна
Позиція Півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1990—1991 СРСР «Елегія» ? (?)
1992—1994 Україна «Легенда» 51 (29)
1995 Україна «Аліна» 14 (0)
1996 Україна «Донецьк» 7 (0)
1997—2002 Росія «Рязань-ВДВ» ? (10)
2002—2004 Росія «Енергія» ? (17)
2005—2006 Росія «Рязань-ВДВ» ? (10)
2007—2009 Росія «Зірка-2005» ? (24)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1994–2009 Україна Україна ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2010—2011 Росія «Зірка-2005»
2011—2012 Росія «Зірка-2005»
2012—2018 Україна Україна (WU-19)
2012— Україна «Житлобуд-2»
2018—2021 Україна Україна (жін.)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Ната́лія Микола́ївна Зі́нченко (нар. 3 жовтня 1979, Десна, Чернігівська область, СРСР) — українська футболістка, що виступала у півзахисті. Відома перш за все завдяки виступам у складі жіночої збірної України, а також низки російських та українських клубів. Учасниця чемпіонату Європи з футболу серед жінок (2009). Після завершення кар'єри гравчині перейшла на тренерську роботу. Нині — тренерка клубу «Житлобуд-2».

Життєпис[ред. | ред. код]

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Наталія Зінченко народилася у смт. Десна, що на Чернігівщині. Вихованка ФК «Елегія» (Бобровиця), перший тренер — Іван Острянко. Протягом сезонів 1992-1994 виступала у чернігівській «Легенді», у складі якої стала бронзовою призеркою національного чемпіонату. У 1995 році перейшла до київського клубу «Аліна», з яким здобула «срібло» чемпіонату та стала переможницею Кубка України. Того ж року Зінченко дебютувала у національній збірній — 22 жовтня вона з'явилася на полі у поєдинку проти збірної Угорщини.

Сезон 1996 Наталія розпочала у команді «Донецьк». Цей сезон став найуспішнішим у кар'єрі спортсменки на теренах України — до «золота» чемпіонату вона вдруге поспіль змогла додати Кубок країни, перегравши 12 жовтня 1996 року у фіналі свій колишній клуб «Аліна» з рахунком 7:1.

Після успішного виступу на Батьківщині трансфер Наталії за майже 30 тисяч доларів[1] викупив російський клуб ВДВ (Рязань). За 6 сезонів у команді Зінченко двічі ставала чемпіонкою Росії, здобула Кубок країни та бронзові нагороди. У сезоні 2002 вона перейшла до воронезької «Енергії», де також стала однією з провідних футболісток та здобула чемпіонське звання. Особливо вдалим видався останній сезон у формі «Енергії», у якому Наталія відзначилася у різних турнірах 18 разів. Після завершення чемпіонату 2004 року Зінченко повернулася до Рязані, де продовжила виступи за місцеву команду. Наступні два сезони були не найкращими у її кар'єрі — не здобуто жодної нагороди у російській першості та Кубку, та й індивідуальні показники були не найкращими.

У 2007 році Наталія Зінченко перейшла до лав пермської «Зірки-2005», з якою пов'язані її головні досягнення у кар'єрі. Тричі поспіль Наталія ставала разом з командою чемпіонкою Росії, вигравала Кубок Росії, стала фіналісткою Кубка УЄФА. У 2009 році Зінченко завершила активні виступи як футболістка, узявши попередньо участь у жіночому чемпіонаті Європи з футболу у складі збірної України.

Тренерка[ред. | ред. код]

У 2010 році Наталія очолила «Зірку-2005», змінивши на посаді головного тренера поляка Шека Борковськи[2]. Під її проводом команда здобула бронзові нагороди чемпіонату та дійшла до чвертьфіналу Кубка УЄФА, однак у травні 2011 року її на тренерському містку змінив серб Звонко Радич[3]. Натомість Зінченко далі працювала у клубі як старша тренерка. Балканський тренер затримався у команді ненадовго і вже у листопаді того ж року Зінченко знову очолила «Зірку-2005»[4], де пропрацювала до серпня 2012, поступившись місцем Сергію Чеснакасу[5].

З кінця 2012 року Наталія Зінченко була призначена на посаду головної тренерки молодіжної жіночої збірної України WU19. Свій перший матч в якості очільниці збірної провела на міжнародному товариському турнірі «Кубанська весна -2013». Збірна України під її керівництвом обіграла з рахунком 2:0 збірну Естонії. На цьому турнірі збірна України WU19 вперше зайняла друге місце, поступившись у фіналі збірній США в серії післяматчевих пенальті.

У 2014 році Наталія Зінченко повторює минулорічне досягнення. Збірна під її керівництвом займає друге місце на міжнародному турнірі «Кубанська весна -2014». У фіналі збірна України поступилася Росії з рахунком 3:2.

У 2016 році Зінченко приводить команду «Житлобуд-2» до першого в історії харків'янок чемпіонства України.

15 жовтня 2018 року Виконком ФФУ визнав роботу Володимира Реви на чолі жіночої збірної України незадовільною та прийняв рішення призначити новою головною тренеркою Наталію Зінченко.[6] Вона стала першою жінкою, яка керувала національною жіночою збірною України з футболу. Під її керівництвом команда фінішувала другою в груповому турнірі кваліфікації Євро-2022 та взяла участь у плей-офф відбору. Починаючи з листопада 2018 року до листопада 2021-го під керівництвом Наталії Зінченко національна жіноча збірна провела 28 матчів: 14 перемог, 3 нічиї, 11 поразок. Різниця забитих і пропущених м’ячів — 50—55. За цей період у збірній дебютували 16 футболісток. 14 листопада 2021 року в УАФ повідомили про завершення робити Наталії Зінченко на посаді тренерки збірної.[7]

Досягнення[ред. | ред. код]

Командні трофеї
Тренерські здобутки

Статистика[ред. | ред. код]

У таблиці наведена статистика виступів Наталії Зінченко за кордоном.

Клуб Сезон Чемпіонат Кубок Єврокубки Інше Всього
Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
«Рязань-ВДВ» (Рязань)
1997 ? 1 ? 1 - - - - ? 2
1998 ? 5 ? - - - - - ? 5
1999 ? - - - - - - - - ?
2000 ? - - - - - - - - ?
2001 ? 4 - - 5 3 - - ? 7
2002 ? - - - - - - - - ?
Всего ? 10 ? 1 5 3 - - ? 14
«Енергія» (Воронеж) 2003 ? 6 - - ? 8 - - ? 14
2004 ? 11 ? 2 ? 5 - - ? 18
Всего ? 17 ? 2 ? 13 - - ? 32
«Рязань-ВДВ» (Рязань 2005 ? 8 - - - - - - ? 8
2006 ? 2 - - - - - - ? 2
Всего ? 10 - - - - - - ? 10
«Зірка-2005» (Перм) 2007 ? 9 ? 2 - - - - ? 11
2008 ? 10 - - ? 3 - - ? 13
2009 ? 5 ? 1 ? 1 - - ? 7
Всього ? 24 ? 3 ? 4 - - ? 31
Всього за кар'єру ? 61 ? 6 ? 20 - - ? 87

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Зінченко. Головна тренерка збірної України про Євро, "синка" та скільки заробляють футболістки на ютубі
  2. Треба міняти гру (рос.). «Пермский обозреватель». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 червня 2013. 
  3. Пермський жіночий ФК Зірка-2005 очолить серб Звонко Радич (рос.). «Российская газета». Архів оригіналу за 1 червня 2016. Процитовано 10 червня 2013. 
  4. В жіночому ФК Зірка-2005 змінився головний тренер (рос.). «59.ru». Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 10 червня 2013. 
  5. У жіночому ФК Зірка-2005 оновився склад (рос.). «ЭХО-Пермь». Архів оригіналу за 24 квітня 2013. Процитовано 10 червня 2013. 
  6. Офіційно. Наталія Зінченко - головний тренер жіночої збірної України. [womensfootball.com.ua]. Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 16 жовтня 2018. 
  7. НАТАЛІЯ ЗІНЧЕНКО ЗАЛИШАЄ ПОСАДУ ГОЛОВНОГО ТРЕНЕРА ЖІНОЧОЇ ЗБІРНОЇ УКРАЇНИ. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021. 

Література[ред. | ред. код]

  • А. Н. Волощук. «Легенда» молодости нашей. — Чернігів : Десна Поліграф, 2020. — 416 с. — 250 прим. — ISBN 978-617-7833-49-8. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]