Зіньківці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Зіньківці
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Кам'янець-Подільський
Рада/громада Зіньковецька сільська рада
Код КОАТУУ 6822483201
Основні дані
Засноване 1493
Населення 830 (2015)
Площа 1,395 км²
Густота населення 610,04 осіб/км²
Поштовий індекс 32318
Телефонний код +380 3849
Географічні дані
Географічні координати 48°41′06″ пн. ш. 26°33′16″ сх. д. / 48.68500° пн. ш. 26.55444° сх. д. / 48.68500; 26.55444Координати: 48°41′06″ пн. ш. 26°33′16″ сх. д. / 48.68500° пн. ш. 26.55444° сх. д. / 48.68500; 26.55444
Місцева влада
Адреса ради 32316, Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р-н, с.Зіньківці , тел. 2-24-09
Карта
Зіньківці. Карта розташування: Україна
Зіньківці
Зіньківці
Зіньківці. Карта розташування: Хмельницька область
Зіньківці
Зіньківці

Зінькі́вці (пол. Zińkowce; рос. Зиньковцы) — село Кам'янець-Подільського району, центр Зіньковецької сільської ради (без підпорядкованих сіл).

Розташування[ред. | ред. код]

Приміське село Кам'янця-Подільського — його західний сусід. Село розташувалося на правому березі річки Смотрич, на протилежному березі лежать мікрорайони Кам'янця-Подільського — Польські Фільварки та Біланівка. Зіньковецький потічок, що протікає в глибокій долині та впадає в Смотрич на Видрівці, відділяє Зіньківці від Підзамча — ще одного мікрорайону Кам'янця-Подільського[1].

З півночі Зіньківці межують із селом Пудлівці, а із заходу — із селом Довжок і хутором Козак (нині складовою частиною Довжка).

Назва[ред. | ред. код]

На думку краєзнаця Івана Гарнаги, назва села антропонімічного походження: певно, один із перших поселенців мав ім'я Зінько (скорочена форма календарного імені Зіновій, що в перекладі з грецької означає «Боже життя») [2].

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з даними першого загального перепису населення Російської імперії, проведеного 28 січня 1897 року, в Зіньківцях мешкало 1611 осіб (765 чоловіків і 846 жінок) [3].

У виданні «Населені місця Поділля» (Вінниця, 1925) зазначно, що містечко Зіньківці мало 335 господарств і 1501 мешканця. До Зіньковецької сільської ради належали хутір Гуменисько (Гумінськ), що мав 23 господарства та 93 мешканці, та посілок Юридика, що мав 98 господарств і 732 мешканці[4].

За даними на 1998 рік: дворів — 295, мешканців — 950.

За підсумками Всеукраїнського перепису населення (за станом на 5 грудня 2001 року): постійного населення — 851 (чоловіків — 385, жінок — 466).

Населення села постійно зменшується. Станом на 1 січня 2011 року в Зіньківцях мешкало 825 осіб, з них дітей дошкільного віку — 71, шкільного віку — 79, громадян пенсійного віку — 175.

Історія[ред. | ред. код]

Перша згадка в документах — 1493 рік.

3(14) червня 1779 року в Зіньківцях Йосип Вітт, син коменданта Кам'янець-Подільської фортеці Яна де Вітте, обвінчався із красунею Софією (у другому шлюбі Софія Потоцька[5].

20 грудня 2004 року в село прийшов природний газ [6].

Відомі люди[ред. | ред. код]

Охорона природи[ред. | ред. код]

Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. — Львів, 2003. — С. 16, 41.
  2. Гарнага І. Звідки пішла назва. Зіньківці // Прапор Жовтня. — 1971. — 25 грудня. — С. 4.
  3. Первая всебщая перепись населения Российской империи, 1897 г. — XXXII. Подольская губерния. — Санкт-Петербург, 2004. — Приложение «Пригородные слободы и селения Подольской губернии».
  4. Населені місця Поділля. — Вінниця, 1925. — С. 138—139.
  5. Усенко П. Г. Потоцька Софія Костянтинівна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 451—452. — ISBN 978-966-00-1142-7. — С. 451.
  6. Є газ. І до нього: Добра новина // Подолянин. — 2004. — 24 грудня. — С. 2.

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Jabłonowski A. Podole u schyłku wieku XV // Ateneum. — Warszawa, 1880. — T. 2. — Zeszyt 3 (czerwiec). — S. 534.
  • Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. — T. 8: Ziemie ruskie. Wołyń i Podole / Opisane przed Aleksandra Jabłonowskiego. — Warszawa, 1889. — (Źródła dziejowe. — T. 19). — S. 160, 199, 304.
  • Исчисление дымов в городах и селениях Подольского воеводства, показанное под присягою, по случаю взимания подымной подати в 1661 году // Архив Юго-Западной России. — Часть 7. — Том 2: Акты о заселении юго-западной России. — К., 1890. — С. 514.
  • Архив Юго-Западной России. — Часть 5. — Том 2: Переписи еврейского населения в юго-западном крае в 1765—1791 гг. — К., 1890. — С. 117, 228, 428, 547, 639.
  • Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд // Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. — Выпуск седьмой / Под редакцией Н. И. Яворовского. — Каменец-Подольский, 1895. — С. 63, 89, 90—92.
  • Dr M. Zińkowce; Zinkowiecka jurydyka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Tom XIV. — Warszawa, 1895. — S. 622.
  • Приходы и церкви Подольской епархии / Под редакцией священника Евфимия Сецинского. — Біла Церква, 2009. — (Бібліотека української краєзнавчої класики. Перевидання праці 1901 року «Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый»). — С. 331, 332, 333.
  • Гарнага І. Звідки пішла назва. Зіньківці // Прапор Жовтня. — 1971. — 25 грудня. — С. 4.
  • 400 років без Божого храму // Кам'янець-Подільський вісник. — 1998. — 10 січня. — С. 1.
  • Є газ. І до нього: Добра новина // Подолянин. — 2004. — 24 грудня. — С. 2.

Посилання[ред. | ред. код]