Зіґфрід Томашкі

Зіґфрід Томашкі
нім. Siegfried Paul Leonhard Thomaschki
Народився	20 березня 1894(1894-03-20) Мисліце, Ґміна Старий Дзежґонь, Штумський повіт, Поморське воєводство, Республіка Польща
Помер	31 травня 1967(1967-05-31) (73 роки) Bad Neuenahrd, Бад-Ноєнар-Арвайлер, Рейнланд-Пфальц, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	офіцер
Alma mater	Collegium Fridericianumd
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання	Генерал артилерії
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Золотий німецький хрест Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Рятувальна медаль Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Пам'ятна військова медаль (Австрія) Нагрудний знак «За поранення» в золоті Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»

Зіґфрід Пауль Леонард Томашкі (нім. Siegfried Paul Leonhard Thomaschki; 20 березня 1894, Місвальде — 31 травня 1967, Бад-Ноєнар) — німецький воєначальник, генерал артилерії вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Біографія

Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений у рейхсвері, служив у артилерії. Учасник Польської і Французької кампаній. З 7 серпня 1941 року — начальник 123-го артилерійського командування. З 26 січня 1942 року — командир 11-ї піхотної дивізії, яка вела бої в районі Волхова і Ладоги. З 10 вересня 1943 року — начальник 308-го вищого артилерійського командування. 22 листопада 1944 року під його командуванням в Прибалтиці була сформована корпусна група. З 27 грудня 1944 року — командир 10-го армійського корпусу, який входив до складу фактично оточеного угруповання німецьких військ в Курляндії. Незважаючи на повну перевагу ворога в живій силі та техніці, вів запеклі бої і лише 9 травня 1945 року склав зброю. 21 травня 1949 року військовим трибуналом засуджений до 25 років ув'язнення у виправно-трудових таборах. 10 жовтня 1955 року переданий владі ФРН і звільнений.

Звання

• Фанен-юнкер (4 березня 1913)
• Фенріх (20 листопада 1913)
• Лейтенант (20 червня 1914) — патент від 23 червня 1912 року.
• Оберлейтенант (16 вересня 1917)
• Гауптман (1 серпня 1925)
• Майор (1 травня 1934)
• Оберстлейтенант (2 жовтня 1936) — патент від 1 жовтня 1936 року.
• Оберст (1 серпня 1938) — з 17 грудня 1941 року офіційна дата підвищення 1 березня 1938 року.
• Генерал-майор (1 березня 1942)
• Генерал-лейтенант (21 січня 1943) — патент від 1 січня 1943 року.
• Генерал артилерії (1 березня 1945)

Нагороди

Перша світова війна

• Залізний хрест 2-го класу (31 листопада 1914)
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою (22 березня 1916)
• Залізний хрест 1-го класу (27 січня 1917)
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі (17 вересня 1918) — за 3 поранення, одержані 2 грудня, 6 квітня 1916 і в серпні 1918 року.

Міжвоєнний період

• Рятувальна медаль (27 травня 1927)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)

Друга світова війна

• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (6 жовтня 1939)
  • 1-го класу (18 грудня 1939)
• Нагрудний знак «За поранення» в золоті (1 листопада 1940)
• Німецький хрест в золоті (19 або 22 грудня 1941)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (26 липня 1942)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • Лицарський хрест (1 листопада 1942)
  • Дубове листя (№299; 11 листопада 1943)
• Відзначений у Вермахтберіхт (12 лютого 1944)

Література

• Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.216 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
• Reichswehrministerium (Hrsg.): Rangliste des Deutschen Reichsheeres. E.S. Mittler & Sohn. Berlin 1930. S. 141.
• Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 743.