Перейти до вмісту

Іди та дивись

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Йди та дивись)
Йди та дивись
рос. Иди и смотри
Жанрвоєнна драма, трагедія
РежисерЕлем Климов
СценаристиОлесь Адамович
Елем Климов
На основі«Я з вогняного села…» Алеся Адамовича
У головних
ролях		Олексій Кравченко
Ольга Міронова
ОператорОлексій Родіонов
КомпозиторОлег Янченко
МонтажВалерія Бєлова
ХудожникВіктор Пєтров
Еліонора Сємьонова
Кінокомпанія«Білорусьфільм»
«Мосфільм»
Тривалість145 хв.
Мовабілоруська
російська
німецька
КраїнаСРСР СРСР
Рік1985
Касові збори20 929 648 $[1], 71 909 $[1] і 20 760 251 $[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbID 0091251 Редагувати інформацію у Вікіданих

«Іди та дивись» (біл. Ідзі і глядзі, рос. Иди и смотри) — радянський антивоєнний фільм 1985 року, знятий кіностудіями «Білорусьфільм» та «Мосфільм» до сорокаріччя перемоги у німецько-радянській війні. Події стрічки відбуваються в Білорусі 1943 року. В ролі режисера — Елем Климов, який разом з Алесем Адамовичем сценарій написав сценарій до фільму. Базується стрічка на книзі 1978 року «Я з вогняного села…»,[2] співавтором якої був Адамович.[3] У головних ролях Олексій Кравченко та Ольга Міронова[4].

Сюжет фільму зосереджений на німецько-фашистській окупації Білорусі і на подіях, засвідчених молодим білоруським партизанським підлітком на ім'я Фльора, який — проти бажання батьків — приєднується до білоруського руху опору. Далі ілюструються нацистські звірства та людські страждання. Фільм змішує гіперреалізм з основним сюрреалізмом та філософським екзистенціалізмом з поетичною, психологічною, політичною та апокаліптичною тематикою.

«Іди та дивись» після фільмування отримав загалом позитивну критику та приз ФІПРЕССІ на 14-му Московському міжнародному кінофестивалі. З цього часу він вважається одним із найкращих фільмів, що були коли-небудь зроблені. «Іди та дивись» вісім років зазнавав цензури з боку радянської влади, перш ніж нарешті було дозволено зняти фільм у повному обсязі.[5][6] На 1 березня 2024 року фільм займав 92-гу позицію у списку 250 кращих фільмів за версією IMDb.

У ролях

[ред. | ред. код]
Актор Роль
Олексій Кравченко Фльора (Флоріан) Гайшун Фльора (Флоріан) Гайшун
Ольга Міронова Глаша Глаша
Любомирас Лауцявічюс Косач, командир партизанського загону Косач, командир партизанського загону
Владас Багдонас партизан за прізвиськом «Рубіж» партизан за прізвиськом «Рубіж»
Юрі Лумісте оберштурмфюрер, нацист-фанатик оберштурмфюрер, нацист-фанатик
Віктор Лоренц штурмбанфюрер, командир карального загону штурмбанфюрер, командир карального загону
Євген Тілічеєв Гежель, колаборант перекладач Гежель, колаборант перекладач
Олександр Берда начштабу партизанського загону начштабу партизанського загону
Василій Домрачьов маленький поліцай в касці маленький поліцай в касці
Євген Крижановський партизан в окулярах партизан в окулярах
Анатолій Сливников партизан, переодягнений в німецького солдата партизан, переодягнений в німецького солдата
Тетяна Шестакова мати Фльори мати Фльори
Олександра Ровенських німкеня в автомобілі, вона ж пізніше вмираюча в лісі німкеня в автомобілі, вона ж пізніше вмираюча в лісі
Валентин Мішаткін поліцай на даху сараю під час спалення поліцай на даху сараю під час спалення
Ігор Гнєвашев епізод епізод
Петро Меркур'єв епізод епізод
Світлана Зеленковська епізод епізод (немає в титрах)


Творча група

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Box Office Mojo — 1999.
  2. ↑ Chapman, James (2008). Chapter 2 war as tragedy (pp. 103ff.). War and Film. Іслінґтон: Reaktion Books. ISBN 978-1-86189347-5.
  3. ↑ Rein, Leonid (2011). The Kings and the Pawns. Collaboration in Byelorussia during World War II. New York City: Berghahn Books. ISBN 978-0-85745043-2. The stories of survivors from the burned villages were collected in the 1970s by three Byelorussian writers, Ales' Adamovich, Janka Bryl', and Vladimir Kolesnik and published as a book in Russian and Byelorussian under the title Ya iz ognennoj Derevni ... [I am from the fiery village]. See Adamovich et al., Ya iz ognennoj Derevni ... (Minsk, 1977) (p. 321). {{cite book}}: Зовнішнє посилання в |quote= (довідка)
  4. ↑ Come and See (1985). Rotten Tomatoes. Fandango. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 28 березня 2020.
  5. ↑ Марина Мурзина (20 жовтня 2010). «Иди и смотри»: съемки превратились для Элема Климова в борьбу с цензурой. Аргументы и факты (рос.). № 42. Архів оригіналу за 21 серпня 2016. Процитовано 30 серпня 2016.
  6. ↑ Dunne, Nathan (18 липня 2016). Atrocity exhibition: is Come and See Russia's greatest ever war film?. The Calvert Journal (англ.). Архів оригіналу за 20 липня 2019. Процитовано 20 липня 2019.

Подальше читання

[ред. | ред. код]
  • Michaels, Lloyd (2008). Come and See (1985): Klimov's Intimate Epic. Quarterly Review of Film and Video. 25 (3): 212—218. doi:10.1080/10509200601091458.

Див. також

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іди_та_дивись&oldid=44575813