Йоаникій Галятовський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йоаникій Галятовський
Иоаникий Голятовский.jpg
Народився 1620
Волинь
Помер 2 (12) січня 1688
Чернігів
Поховання Успенський собор (Чернігів)
Країна Chorągiew królewska króla Zygmunta III Wazy.svg Річ Посполита (Республіка Обох Націй)
Діяльність література
Відомий завдяки письменник, перекладач, філолог, оратор, богослов
Alma mater Києво-Могилянська колегія
Вчителі Лазар
Заклад Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Посада архімандрит
Конфесія православ'я

Йоаникій Галятовський (пол. Joannicjusz Galatowski; бл. 1620, Волинь? — 12 січня 1688, м. Чернігів) — український православний монах, архімандрит Єлецького монастиря в Чернігові (16691688). Випускник, викладач і ректор (16571669) Києво-Могилянській колегії. Письменник, агіограф, проповідник і гомілет (теоретик церковного красномовства), педагог, публіцист. Народився на Волині, Річ Посполита. Писав українською і польською мовами. Автор численних українських бестселерів: «Ключ разумінія» (1659), «Неба нового» (1665), «Месія правдивий» (1669), «Стара західна церква новій римській церкві» (1678), «Лебідь» (1679), «Фундаменти» (1683), «Алькоран Магометів» (1683). Відіграв істотну роль у розвитку українського письменства ранньомодерної доби, регламентував барокові форми прозових, ораторських жанрів. Помер у Чернігові, Гетьманщина. Похований у реставрованому ним Успенському соборі Єлецького монастиря. Також — Іоаникій.

Біографія[ред. | ред. код]

Іоаникій Галятовський походив з Волині. У 1640-х роках навчався у Києво-Могилянській Колегії, був учнем Лазаря Барановича.

Близько 1650 року прийняв чернечий постриг. Служив у Куп'ятицькому монастирі (близько Пінська, тепер Білорусь). Повернувшись до Києва, викладав курс риторики у Києво-Могилянському колегіумі.

У 165868 роках (після Л. Барановича) — ректор Києво-Могилянської академії, ігумен Києво-Братського монастиря. Від 1668 року — ігумен, згодом архімандрит Чернігівського Єлецького монастиря.

Конфлікт і неприйняття ставленика Москви, «місцеблюстителя» Київської митрополії єпископа Методія (Филимоновича), якого не визнавало більшість представників вищого українського православного духовенства, примусили Й. Галятовського виїхати з Києва (1664) і шукати притулку у львівського православного єпископа Атанасія Желиборського. Крім Львова, Галятовський відвідав Луцьк, Слуцьк, Мінськ.

1668 року повернувся до Києва. Владнавши питання з друкуванням свого трактату «Месія правдивий», поїхав до Новгорода-Сіверського — до чернігівського архієпископа Л. Барановича. У 166988 роках — архімандрит Єлецького Успенського монастиря у Чернігові.

Помер Іоаникій Галятовський 02(12) січня 1688 року в Чернігові, де й похований.

Праці[ред. | ред. код]

Іоаникій Галятовський. Ключ разуменія (1659)
Іоаникій Галятовський. Скарбница потребная и пожитечная всему свету (1676)

Іоаникій Галятовський — видатний промовець, автор збірок проповідей і оповідань. Автор близько 20-ти творів, здебільшого полемічного характеру, українською та польською мовами:

  • «Ключ разумінія..» (1659[1] і 1660, Київ; 1663 і 1665, Львів);
  • трактат з теорії гомілетики «Наука, або способ зложення казання» (1659);
  • «Небо новоє» (1665, 1677, 1699)[2], історико-літературне значення якої полягало в ознайомленні українського суспільства з розповідями й легендами західно-європейської середньовічної літератури;[3]
  • «Скарбниця потребная» (1676)[4].
  • а також кілька творів полемічного характеру, спрямованих на захист православ'я[3].

Видав польською мовою полеміко-богословські трактати:

  • «Лебідь з перами своїми» (1675; за ін. даними — 1679);
  • «Азбука різним єретикам» (1681),
  • «Алькоран Магометів» (1683),
  • “Боги поганскіи, в болванах мешкаючіи” (1686) та ін.

Його творчий доробок свідчить про широку ерудицію, глибоку обізнаність з найкращими зразками світової наукової, полемічної та історичної спадщини[3].

Слідом за Єпіфанієм Славинецьким, Галятовський вплинув на розвиток схоластичної проповіді в Україні, сприяв поширенню в Московії традицій українського проповідництва. Цю справу згодом продовжили Димитрій Туптало, Стефан Яворський, Феофан Прокопович.

Вшанування[ред. | ред. код]

Іменем Йоаникія названо вулицю в Півцях — місцевості на північному сході Чернігова.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Іоаникій, Галятовський, (1659). Ключ разумения (uk). 
  2. Ґалятовський, Іоаникій (1699). Небо новое з новыми звездами сотворенное, то есть Преблагословенная Дева Мария Богородица з чудами своими (PDF) (українська). Могильов: Друкарня Максима Вощанки. 
  3. а б в Енциклопедія історії України, стаття Ґалятовський
  4. Ґалятовський, Іоаникій (1676). Скарбница потребная и пожитечная всему свету. Електронна бібліотека. Інститут історії України. НАН України. 

Джерела, література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]