Йоахим Бельський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Бєльські (Bielski, Bulski, Wolski) Мартин (1495–18.12.1575) та його син Йоахим (1550—1599) і їхня «Польська хроніка». Обидва — польські історики, письменники. Походили з роду мазовецької шляхти м. Бяла (Польща). Мартин навчався в Краківській академії, був послом сейму. Йоахим закінчив Краківський університет, працював у королівській канцелярії, мав доступ до державних архівів, був дипломатом, тривалий час жив в Україні. Мартин залишив низку історичних, поетичних і публіцистичних творів, написаних польською мовою, зокрема велику за обсягом «Хроніку всього світу» (1551), «Життєпис філософів» (1534), «Лицарську справу» (1569) та ін. Йоахим суттєво переробив і доповнив батькову хроніку й видав під назвою «Польська хроніка» (Kronika Polska, 1586), згодом довів її до 1598.

Перше видання хроніки щедро ілюстроване зображеннями королів, полководців, картинами битв, гербами. У ньому на великому джерельному матеріалі (працях Я.- І.Длугоша, Мєховіта, М.Кромера, Б.Ваповського та ін., а також укр., чеських, литов., прусських та ін. літописах) Мартин, як і його попередники, ґрунтовно в хронологічній послідовності виклав історію та географію Польщі з найдавніших часів — від князювання Леха, Попеля, династії Пястів. Польську історію він розкриває у взаєминах з історією України, Литви, Пруссії, Чехії, Угорщини, Московії, Волощини, Ватикану, Інфлянтів та ін., вплітає в тканину хроніки окремі оповідання про ці краї, а також іншу різнорідну інформацію. Докладно описує битви з хрестоносцями, турками, татарами. Загальною канвою хроніки є історія правлінь і політики польських королів і магнатів.

Чимало місця в хроніці відведено історії України. Є в ній невелике оповідання «Про руський народ», в якому мова йде про руські племена, про перших київських князів, починаючи від Кия, Щека і Хорива. Є цінні відомості про історію Галицько-Волинського князівства, зв'язки між українськими і польськими магнатами, релігійні і культурні відносини, окремі явища. В оповіданні «Про козаків» йдеться про історію Запорозької Січі та реєстрових козаків.

Докладно змальовано укріплені козацькі острови на Дніпрі та інших річках, досить повно передано історію смерті гетьмана князя Д.Вишневецького, є багато відомостей про Івана Підкову, його боротьбу разом із запорозькими козаками за волоський престол та страту у Львові. Детально описано Косинського повстання 1591—1593 і особливо Наливайка повстання 1594—1596, а також тактику ведення бою запорожцями. Вказано на важливу роль козаків у захисті України від постійних спустошливих татаро-турецьких нападів. Хроніка містить багато кількісних даних про людські жертви й матеріальні втрати українців від степових кочовиків, від стихійних лих.

До цієї хроніки, складеної з патріотичних польс.-шляхетських позицій, охоче зверталися українські літописці 17–18 ст. Як цінне історичне джерело її використовують всі українські історики 19–20 ст., які досліджують історію козацтва й України.

Джерела[ред. | ред. код]