Йов (Княгиницький)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йов Княгиницький
Maniava7.JPG
Пам'ятна таблиця, присвячена засновникові Скиту Манявського Йову Княгиницькому
Мирське ім'я Іван Княгиницький
Чернече ім'я Йов
Народився 1550(1550)
Тисмениця, Україна
Помер 30 грудня 1621(1621-12-30)
Манявський скит, Україна

Йов Княгиницький (також Іов Манявський, світське ім'я — Іван; близько 1550 — 30 грудня 1621) — церковно-освітній діяч західних земель Київської Русі-України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Відомостей про його життя збереглося дуже мало. Преподобний народився у Тисмениці (нині Івано-Франківська область). Освіту здобув у монастирській школі в Уневі (нині Львівська область) та Острозі. Деякий час був викладачем Острозької школи. В молоді роки двічі відвідав Афон. Довгий час жив у одному з Афонських монастирів, прийняв постриг під іменем Ізикіїла. Після повернення реорганізував ряд православних монастирів в Україні. В 1606 році заснував біля села Маняви (нині Богородчанський район Івано-Франківської області) монастир Манявський скит. Підтримував дружні стосунки з Іваном Вишенським, Захарієм Копистенським та іншими церковними діячами. До Княгиницького зверталися як до авторитету у справах чистоти віри (відоме звернення Кирила Транквіліона-Ставровецького).

Канонізація[ред. | ред. код]

Йов і Феодосій Манявські. Поштова марка, 2003 р.

У 1994 році Священний Синод Української Православної Церкви (МП) затвердив чествувати пам'ять преподобного Йова (Княгиницького) і причислив його до лику місцево-шанованих святих.

15 липня 2004 року Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату приєднав преподобних Йова і Феодосія Манявських до лику святих для загального церковного вшанування і вніс їхні імена в Православний церковний календар. Їхні мощі зберігаються у Воздвиженській соборній церкві.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк : Вежа, 2000.
  • Довідник з історії України. За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К. : Генеза, 1993.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]