Йов (Княгиницький)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йов Княгиницький
Maniava7.JPG
Пам'ятна таблиця, присвячена засновникові Скиту Манявського Йову Княгиницькому
У миру: Іван Княгиницький
У чернецтві: Йов
Народився 1550(1550)
Тисмениця
Помер 30 грудня 1621(1621-12-30)
Манявський скит, Манява, Богородчанський район, Івано-Франківська область, Україна
У лику преподобний
Медіафайли на Вікісховищі

Йов Княгиницький (також Іов Манявський, світське ім'я — Іван; близько 1550 — 30 грудня 1621) — церковно-освітній діяч західних земель Київської Русі-України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Відомостей про його життя збереглося дуже мало. Преподобний народився у Тисмениці (нині Івано-Франківська область). Освіту здобув у монастирській школі в Уневі (нині Львівська область) та Острозі. Деякий час був викладачем Острозької школи. В молоді роки двічі відвідав Афон. Довгий час жив у одному з Афонських монастирів, прийняв постриг під іменем Ізикіїла. Після повернення реорганізував ряд православних монастирів в Україні. В 1606 році заснував біля села Маняви (нині Богородчанський район Івано-Франківської області) монастир Манявський скит. Підтримував дружні стосунки з Іваном Вишенським, Захарієм Копистенським та іншими церковними діячами. До Княгиницького зверталися як до авторитету у справах чистоти віри (відоме звернення Кирила Транквіліона-Ставровецького).

Житіє Йова Княгиницького було складене орієнтовно між 1623 та 1628 роками Ігнатієм з Любарова[1].

Канонізація[ред. | ред. код]

Йов і Феодосій Манявські. Поштова марка, 2003 р.

У 1994 році Священний Синод Української Православної Церкви (МП) затвердив чествувати пам'ять преподобного Йова (Княгиницького) і причислив його до лику місцево-шанованих святих.

15 липня 2004 року Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату приєднав преподобних Йова і Феодосія Манявських до лику святих для загального церковного вшанування і вніс їхні імена в Православний церковний календар. Їхні мощі зберігаються у Воздвиженській соборній церкві.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Галасливий С. Про Галицькі монастирські устави // Лавра. — 1999. — № 10/99. — С. 47.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк : Вежа, 2000.
  • Довідник з історії України. За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К. : Генеза, 1993.
  • Петрушевич Антоній. Жизнь преподобного отця Іова, основателя ставро-пигіальной обителі Чину св. Василія Великого, списана современником ієромонахом Ігнатієм із Любарова // Зоря Галицькая яко Альбум на годь 1860 (вь Львові, типом інституте Ставропігійського). — 1860. — С. 225—251.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]